Товариський матч
Цей товариський матч українськими вболівальниками очікувався с особливим нетерпінням і цікавістю, навіть більшими, аніж деякі офіційні матчі збірної. Це як перед прем’єрою вистави, в якій задіяні майже всі знайомі актори, але гри від них очікуєш іншої, нової і непередбачуваної. З виставою дебютує новий режисер, на якого покладаються особливі надії багатомільйонної аудиторії шанувальників гри.
Тривала дворічна історія-сага з призначенням на посаду головного тренера національної збірної України нарешті отримала благополучну розв’язку – з першим матчем у ролі очільника головної команди країни дебютував Сергій Ребров.
Відразу варто відзначити – дійство вдалося. З перемінним розвитком сюжету, з різноманіттям колізій і несподіванками в перебігу подій. Головне – було цікаво.
Не вдаючись до детального переказу перебігу матчу (хто хотів, той мав можливість подивитись), спробуємо оцінити саме дійство загалом і гру діючих осіб.
Німеччина – Украина – 3:3 (1:2)
Голи: Фюллькруг (6), Гаверц (83), Кімміх (90+1) – Циганков (19, 55), Рюдігер (23 автогол).
Прелюдія
Припала до душі сама атмосфера, яка відчувалася на вщент заповненому стадіоні в німецькому Бремені. Дружня, сердечна і тим зворушлива. Матч, окрім спортивної, мав, не менш важливу, благодійну мету – усі кошти, які було зібрано за цей футбольний поєдинок, передавалися на підтримку України. Крім того, німецькі футболісти заздалегіть оголосили, що з тією ж метою проведуть аукціон на футболки у яких грали цей матч. До речі, ця зустріч для збірної Німеччини була ювілейно-історичною – 1000-й поєдинок німецької національної команди за всю історію її існування.
Я не знаю про які благодійні суми йдеться. Звісно, вони не будуть вирішальними у загальній нашій боротьбі з повномаштабною агресією. Але найцінніше – підтримка і сприяння українцям у відстоюванні своєї свободи і незалежності.
Ключові події
6-та хвилина. Маріус Фольф пезперешкодно отримав м’яч у лівому куті нашої карної зони. Спокійно просунувся з ним до центру і завдав потужного удару. Анатолій Трубін реагував, але стався випадковий рикошет від іншого німця, Нікласа Фуллькруга. Далі передбачити політ м’яча у ворота було неможливо.
19 хвилина. Блискуча комбінація збірної України. Ілля Забарний передачею на півполя знайшов на правому фланзі Олександр Тимчика. Технічний прийом і пас у центр на вбігання Віктора Циганкова. Більярдний за точність удар останнього з під захистика у дальній кут воріт.
23 хвилина. Андрій Ярмоленко вдало вступив у відбір на фланзі, віддав на Тимчика. Швидкий прохід флангом і простріл у карний майданчик. Циганков м’яч свідомо пропустив, і після удару Михайла Мудрика той рикошетом від Антоніо Рюдігера залетів у ворота.
56 хвилина. Наші запресингували біля воріт суперника. Маттіас Гінтер невдало прийняв м’яч. Його підхопив Артем Довбик і відкотив Циганкову під удар у порожні ворота.
83 хвилина. Після закидання м’яча у наш карний майданчик Кай Гаверц вів боротьбу з Миколою Матвієнком. В якусь мить український захисник чомусь просто зупинився, німець легко вразив кут воріт.
90 хвилина. Едуард Соболь незграбно у карному майданчику тупо врізався в Гаверца. Трубін вгадав напрямок удару з пенальті Йозуа Кімміха, але точність була ідеальна. Від стійки м’яч залетів у ворота.
Загальні враження
Схоже, футболісти, які з’явилися на полі з перших хвилин цього матчу приблизно і складатимуть основу збірної України на наступний офіційний матч відбіркового турніру Євро-2024 проти Північної Македонія. Очевидно, просто за браком часу, у Реброва першочерговим завданням у цьому поєдинку було відразу визначитися з тими гравцями, які наразі найефективніше здатні втілювати тренерські ідеї на футбольному полі. Можливостей ідти на тривалі експерименти, пошук і випробування зараз немає. У цьому розумінні матч був дуже цінним, бо ми бачили, особливо на його початку, що нашим футболістам подекуди ще бракує зігранності, взаєморозуміння і відточеності командних дій до автоматизму. Перші 15-ть хвилин наша команда була розгублена і деморалізована. Проте, що приємно потішило, збірній Україні ці ігрові зв’язки по ходу поєдинку вдавалося налагоджувати і задіювати. Ставка на швидкі контратаки зіграла ще в першому таймі. У другому на деяких часових відрізках гра взагалі була рівною. А кілька наших комбінацій протягом матчу було просто блискучими. Точніше дві, може, три. Малувато, звичайно, але відчувається присутність потенціалу, перспектива прогресу і можливість уникнення помилок і недовершенності дій цього матчу уже в наступних поєдинках. Це важливо.
Про діючих осіб
До воротарської позиції питань немає. Всі три голи поза зоною відповідальності Трубіна. Якби потягнув пенальті (а був дуже близьким до цього), то став би героєм матчу. Не здійснив за матч жодного сейву, але й крім трьох голевих (один з пенальті, один з рикошетом і один із сам на сам) більше ударів у площину воріт нашої команди і не було. Мабуть, з вортарською позицією, принаймні на наступний матч зі збірною Північної Македонії, визначеність існує.
По польовим гравцям відразу домовляємося викреслити з поля оцінок перші 15 хвилин цього поєдинку. Це було щось ніщо.
Центральні захисники України переважно розгулятися супернику біля воріт не давали. Не без гріха, але і без очевидних провалів. Окрім, звичайно непорозуміння з Миколою Матвієнком, що призвело до другого голу у наші ворота. Цей епізод і дії нашого захисника, як не парадоксально, просто не підлягають оцінці. Це не технічна помилка, не тактичний провал, це на людину найшло якесь «миттєве затемнення свідомості». Ну, це піддається «терапевтичному лікуванню» за допомогою тренерських слів. Не думаю, що Ребров у настопному матчі додасть «хірургічні» методи щодо заміни Матвієнка на значно менш досвідчених Валерія Бондара чи Олександра Сватка. Гра Іллі Забарного приймається. Не бездоганна, але запас надійності і впевненості є. А передача на півполя, яка започаткувала нашу першу голеву комбінацію, була «цукерочка».
По фланговим захисникам. Олександр Тимчик відверто і приємно здивував своєю активність в підключеннях до атак. Не те, щоб йому це було не притаманне в клубі, але саме так ефективно (вчасно, швидко, точно) я, чесно кажучи, не пригадую. Підключатися до флангових атак вміє і лівій наш захисник Віталій Миколенко, але у цьому матчі такого натхнення у нього було не дуже. А от щодо захисних дій і до Тимчика, і до Миколенка періодично питання виникали. Німці зрозумівши, що прорвати захисні редути по центру стає все складніше, часто зміщували акцент атаки на фланг. Наші флангові інколи не встигали, інколи занадто тягло допомогати в захисті ближче до воріт. Товариська взаємодопомога це добре, але коли у зону твоєї відповідальності вривається суперник з м’ячем, це тільки додає проблем твоїм товаришам і в центрі оборони. Підсумовуючи. Працювати у діях в захисті є над чим, але, гадаю, переважно питання тактичного характеру, які можна поправити.
У півзахисті викликало цікавість поява з перших хвилин на полі відразу двох правих вінгерів, Ярмоленка і Циганкова. Мабуть Ребров вважав, що нехай це обидва гравці однієї позиції, але тримати когось із них на лаві запасних для нас це вже занадто «жирно». І головний тренер не прогадав.
Ярмоленко сподобався. Якось випав він із постійного поля зору у своїх еміратах, чи бува уже «не перегрівся» на південному футбольному курорті. Ні, є ще порох в порохівниці. Техніка залишилася, бачення поля і розуміння моменту гри залишилося, точність і вчасність дій теж. Не цурався й гри у відборі. Саме з його відбору і почалася наша друга голева атака. Є питання фізичних кондицій, але тут Реброву, який разом з Ярмоленком «загорав» на полях ОАЕ видніше.
Циганков за час перебування в іспанській Ла Лізі розкрився по новому. Тепер я б його називав правим вінгером досить умовно. Скоріше, блукаючий атакувальник, якому притаманно з’являтися в потрібний час і в потрібному місці. Принаймні, обидва свої голи він забивав з позиції центрфорварда. Проте, щоб опинитися в потрібний час і в потрібному місці потрібне уміння розумом читати гру і навіть десь передбачати розвиток подій. У Віктора це є. Два голи, визнаний найкращим гравцем матчу – переконливі аргументи. Тому й не біло йому тісно з Ярмоленком ніби на одній позиції.
Про Судакова не можу нічого сказати поганого. Хорошого, якось, теж не особливо. Кажуть в таких випадках – був не помітний. Багато відпрацьовував у обороні, але на його позиції хотілося б більше конструктивних дій атакувального плану. Є Маліновський, є Піхальонок. Вони, зрештою, і з’явились у другому таймі на полі, але Судакова Ребров не замінив, Мабуть, він бачить щось більше, у ньому.
Я із тих, хто вірить в потенціал Михайла Мудрика. Принаймні, природні задатки у нього є. Але він як Дон Кіхот, якому неодмінно потрібний вірний зброєносець Санчо Пансо. Великою мірою, повноцінно із таким завданням серед наших у матчі ніхто не впорався. Швидкісні вибігання в атаку Мудрика були, однак не часто і не дуже ефективно. Тут і Мудрику варто б ще добряче попрацювати над технікою паса і, особливо, над дриблінгом. Один на один із захисником він переважно не наважується на обіграш, коли наважується, то виходить поки що не дуже. Але гол у матчі організував – технічно «від борта», яким став Рюдігер.
Про Тараса Степаненка можна сказати одним словом – «бульдог». Дуже корисний у оборонно-руйнівних діях. У цьому плані рівноцінної заміни йому у нас ще немає. Із тих, хто не жаліє ні себе, ні суперника. Це може бути як позитив, так і негатив. У товариському матчі (а такі моменти у Степаненка були) можна обійтися щиросердечними вибаченнями, а в офіційному, та ще й за принципового арбітра, це може закінчуватися жовтою і червоною картками.
І наш головний вітчизняний голеадор. Артем Довбик старанно провів мат. Багато відпрацьовував в обороних діях, пресигував. Третій наш гол це повність його заслуга. Але більше воротам суперника він протягом матчу особисто практично не загрожував. А все-таки центрфорвард. Ясно, що нападнику важче проявити свої можливості, коли його команда більше обороняється. Проте було відчуття, що йому бракує партнера, з яким би була незрима нитка взаєморозуміння. Як Олександр Піхальонок у клубі Довбика. Піхальонок у грі з’явився, але Артема на полі вже не було.
Із тих, хто виходив на заміну, ніхто особливо нічим не відзначився, за винятком Соболя, який заробив невимушений пенальті у свої ворота наприкінці матчу.
Загалом від гри збірної України у варіанті Сергія Реброва залишився обнадійливо-позитивний осад.
Але це все товариські роздуми, набагато важливіше, що буде на офіційному рівні. Чекати залишилося недовго. 16 червня. Північна Македонія.
Роман СЛАВЕНКО