23-й тур
Якщо говорити про 23-й тур Української прем’єр-ліги, то, очевидно, можна виокремити кілька притаманних особливостей. Якщо починати з вершини турнірної таблиці, то варто відзначити переможну ходу трійки лідерів чемпіонату – «Динамо», «Олександрії» та «Шахтаря». І виглядає так, що до закінчення турніру уже ніхто не змозі буде втрутитися у з’ясування взаємин між цими командами. Є, звичайно, теорія, але, як правило, враховуючи ситуацію, практика бере своє.
4 березня
«ІНГУЛЕЦЬ» (Петрово) – «ОБОЛОНЬ» (Київ) – 0:1 (0:1)
Гол: Бичек, 14.
5 березня
«ВОРСКЛА» (Полтава) – «ЗОРЯ» (Луганськ) – 1:2 (0:0)
Голи: Малиш, 70 – Будківський, 51, Мічин, 90+4.
Вилучення: Скляр, 57 (друге попередження).
«ЧОРНОМОРЕЦЬ» (Одеса) – ЛНЗ (Черкаси) – 1:0 (1:0)
Гол: Скиба, 18.
6 березня
«ОЛЕКСАНДРІЯ» – «КРИВБАС» (Кривий Ріг) – 1:0 (0:0)
Гол: Безерра, 57.
«ДИНАМО» (Київ) – «ЛІВИЙ БЕРЕГ» (Київ) – 2:0 (1:0)
Голи: Ярмоленко, 44, Шапаренко, 47.
«ШАХТАР» (Донецьк) – «ВЕРЕС» (Рівне) – 3:0 (0:0)
Голи: Кевін (59), Судаков (87), Траоре (90).
7 березня
«ПОЛІССЯ» (Житомир) – «КАРПАТИ» (Львів) – 1:1 (0:0)
Голи: Гуцуляк (88, пенальті) – Чачуа (60).
«КОЛОС» (Ковалівка) – «РУХ» (Львів) – 0:1 (0:1)
Гол: Карабін, 27.
Дали у турнірній ієрархії стрункість ходи учасників змагання очевидно втрачається. Друга трійка команд, які розташувалася за лідерами, дружно втратили у звітному турі очки. Цим скористалася «Зоря», щоб нагадати і про свої інтереси на єврокубкові перспективи.
Біля дна турнірної таблиці верховодить «крихкий лід», на якому відчайдушно пригнуть утриматися низка команд. Тут безроздільно превалює прагматичне гасло – «очки або життя».
Відповідно, візьму на себе сміливість, усіх учасників чемпіонату УПЛ розділити на кілька компаній за інтересами. І якщо раніше подібні такі спроби, до яких ми вдавалися, мали відчутний відтінок гіпотетичних передбачень, то тепер, коли фініш не за горами, для цього існують і певні матеріальні підстави.
МЕДАЛІСТИ
Отже, з’являється впевненість, що медалі чемпіонату будуть приміряти на собі футболісти «Динамо», «Олександрії» і «Шахтаря». Відкритим залишається питання – кому якого гатунку дістануться нагороди.
Трійка лідерів у турі грала вдома, і всі виграли. З різним ступенем переконливості, але, що показово, всі вберегли свої ворота в недоторканності. Із цієї обставини починається шлях до перемоги.
«Олександрія» знову продемонструвала свою цінну якість в умінні витискати мінімальний максимум, щоб досягати необхідного підсумку. 1:0 на свою користь – це «найулюбленіший» результат олександрійців у цьому чемпіонаті. Вони навчилися його надійно охороняти. Особливо у тих погодних умовах, за яких відбувався матч проти «Кривбаса». Але, щоб охороняти, спочатку треба здобути. І ось ця психологічна здатність команди Руслана Ротаня у боротьбі дотиснути до своєї цілі, мабуть, головний здобуток, який дає історичний для «Олександрії» загальний результат. Саме у боротьбі, у прямому розумінні на мокрому розкислому полі, де вже не завжди технічні можливості грали вирішальну роль, олександрійці знову витиснули своє. Після атаки лівим флангом і прострілу Безерра вчасно опинився на добиванні. Всі подальші зусилля «Кривбаса» без свого головного голеадора Єгора Твердохліба (перебір карток) відігратися результату не дали.
У «Динамо» проти «Лівого Берега» все склалося досить спокійно, на класі. Хоча за старою пам’яттю, коли перший тайм закінчився з мінімальною перевагою динамівців (спрацювала зв’язка Владислав Ванат – Андрій Ярмоленко), у вболівальників «Динамо» могли бути побоювання за метаморфози розслаблення, що призводили до проблем у деяких попередніх матчах. Але цього разу все швидко перейшло під контроль за підсумок матчу, коли динамівці, правильно враховуючи згаданий попередній досвід, з початку другого тайму виявили посилену активність. Зусиллями Владислава Кабаєва (поцілив у стійку) та Миколи Шапаренка (зіграв на добивання) «Динамо» заклали надійність у свою перевагу. «Лівий Берег» надалі старався як міг, а міг як старався, тому до фінального свистка нічого не змінилося.
Попри крупний підсумковий рахунок, перемога «Шахтаря» над «Вересом» виявилася не такою ж і простою.
Очікувано ініціативою у матчі заволоділи «гірники», але рівняни збудували компактну захисну лінію, не забуваючи організовувати швидкі контратаки. У першому таймі були гострі моменти, переважно у «Шахтаря», але їм бракувало завершального точного удару. Це сталося на 59-й хвилині матчу, коли на вістрі атаки знову опинився Кевін. Здається, у «гірників» з’являється лідер, який може своєю активністю і технікою вирішувати результат на користь своєї команди (як перед тим сталося у кубковому матчі проти «Олександрії»). Варто віддати належне «Вересу», який спробував після пропущеного гола відповісти своїми атаками. Ва-банк не спрацював і був покараний результативною контратакою. Після цього рівняни втратили інтерес до гри, чим «гірники» ще раз скористалися.
ЄВРОПЕЙЦІ
Чотири команди УПЛ наразі можна розглядати через призму боротьби за європейські перспективи. Якщо Кубок України цього сезону здобудуть «Динамо» або «Шахтар» (обидві команди вже дісталися кубкового півфіналу), то четверте місце у чемпіонаті надасть путівку до кваліфікації Кубка конфедерацій. Ця перспектива є найголовнішою мрією у турнірній боротьбі після минулого туру для «Полісся», «Кривбаса», «Карпат» і, після останньої перемоги, тепер й «Зорі».
Такою лобовою битвою за європейську мрію можна назвати поєдинок між «Поліссям» та «Карпатами». Видовищний, зі змінним сценарієм і, майбуть, найцікавіший матч туру.
Житомирці мали перевагу свого поля і відповідно вболівальницької підтримки, тому, мабуть, вважалися фаворитами у цьому протистоянні. Але й «Карпати» підійшли до протистояння у Житомирі з чотириматчевою безпрограшною серією (2 перемоги та 2 нічиї), причому у всіх цих зустрічах вони голів у свої ворота не пропускали. А також перспективою втрутитися безпосередньо у боротьбу за єврокубкове місце в чемпіонаті. На початку матчу своєю активністю в атаці і агресивним пресингом львів’яни певною мірою застали господарів зненацька. Їм довелось докласти зусиль, щоб нейтралізувати цей натиск і вже у другій половині тайму прибрати м’яч більше до своїх ніг. Могло «Полісся» піти на перерву і з перевагою, коли після сприятливого рикошету на ударну позицію вийшов Олександр Назаренко. Гостей врятувала поперечина. Назаренку після результативного початку сезону, не вдається відзначитися голом ще із вересня минулого року.
Після перерви «Полісся» із більшою рішучістю взялося доводити хто тут на полі є господар. Активності було достатньо, прострілів, навісів, ударів – не було влучності, а без цього голів не буває. Зате, коли занадто захопитися думкою лише про атаку, можна отримати й удар у відповідь. Саме це сталося на 59-й хвилині, коли після втрати м’яча відповідальні за оборону гравці «Полісся» просто не встигли повернутися до своїх обов’язків. Гості покарали стрімкою контратакою з точним завершальним ударом Амбросія Чачуа. Так якість перевершила кількість. Але «Полісся», зрештою, було винагороджено і за кількість атакувальних дій – через влучання в руку супернику з чіткою реалізацією пенальті наприкінці матчу Олексієм Гуцуляком. Але і це ще могла бути не розв’язка матчу, коли через нерозважливі і брутальні дії на виході голкіпера господарів Олега Кудрика м’яч влучив у поперечину, а гості вимагали одинадцятиметровий. На такій бурхливій ноті закінчився цей емоційний матч.
Про втрати в турі «Кривбаса» вже згадувалося, але вони можуть бути більшими з причини, що безпосередньо не пов’язана з футболом. Легіонери «Кривбасу» ініціювали зустріч із керівництвом клубу, на якій зажадали перевезти команду в інше, «відносно спокійне» місто України. Про це повідомляє «Футбол України». Сталося це після нещодавнього чергового ракетного удару агресора по місту. За даними джерела, керівництво клубу відмовило на цей запит легіонерам, однак гравці в ультимативній формі продовжують наполягати на своєму і погрожують покинути команду. Тим часом керівництво «Кривбаса» категорично заперечило існування такої проблеми, назвавши це все непристойними вигадками.
«Зоря» скористалася нагодою, щоб наблизитися до боротьби за потенційно єврокубкове 4-е місце у таблиці. У матчі з «Ворсклою» «Зоря» від початку виглядала зосередженішою на успіху за господарів. Ця наполегливість дала плоди, коли Пилипу Будківському на 51-й хвилині ніхто не завадив з близької відстані спрямувати м’яч у ворота. А тоді стався психологічний парадокс: на 57-й хвилині господарі поля залишилися в меншості – в них був вилучений Олександр Скляр, і у «Зорі» успішна зосередженість змінилася безпечною послабленістю. За таке карають, так і сталось, але гостям пощастило, що «Ворскла» на останніх секундах матчу теж відповіла безсилою втратою концентрації. Петар Мічин ударом голови впритул вразив ворота суперника.
СЕРЕДНЯКИ
Дві команди, рухаючись із перемінним успіхом, на цей момент перебувають у досить затишній зоні без особливих турбот і завдань. «Вересу» і «Руху» вже годі сподіватися на якісь здобутки у чемпіонаті, до них далеко. Але й досить безпечний є очковий гандикап від небезпечних щодо збереження елітного статусу позицій. Подивимося за подальшою стратегією цих команд, коли фактично для вибору у них «розв’язані руки».
ВИЖИВАЮЧІ
У тих команд, які борються за «виживання» в УПЛ свої що туру драми. Ця зона турнірної таблиці нагадує суцільне мінне поле, де періодично хтось із успіхом проскочить, а хтось печально «підірветься».
Першу перемогу на чолі «Чорноморця» здобув його новий очільник Олександр Кучер. Тренерський штаб «моряків» пропонує своїм підопічним грати самовіддано, просто, але надійно. Саме останнього бракувало одеситам минулого туру, коли вони фанатично самі собі «привозили» голи. Декого з «героїв» того шоу Кучер тепер замінив і цього разу вийшло значно вдаліше. А головне, що з прибутком до очкової скарбнички. Взяв участь у цьому з гольовою передачею ветеран Ярослав Ракицький. ЛНЗ дивує. Маючи потенціал, команда продовжує зазнавати втрат. Так скоро може й запахнути «смаженим».
Ще один «бій не на життя» між «Інгульцем» та «Оболонью». В таких матчах нерідко все вирішує одна активна дія і відповідно одна помилка. Петровцям не позаздриш, коли такого значення і ваги матчі через проблеми зі своїм стадіоном у статусі «господаря» доводиться грати на полі свого турнірного конкурента. Можливо, це зіграло вирішальну роль, бо оболонці виглядали загалом по матчу впевненіше, що дозволило це втілити у мінімальну перевагу.
«Колосу» ж перевага свого поля не надала дивідендів у вигляді набутих очок проти «Руха». Навпаки, ковалівці продовжили неприємну для себе традицію – «Колос» у попередніх семи домашніх матчах не перемагав. Перервати цю невдалу серію не вдалося і цього разу. І не дивно, бо коли забивався гол у ворота господарів, з їхнього боку був прояв безмежної гостинності – перед тим як завдати з меж карного майданчика результативного удару Ярослав Карабін мав нелімітований час, щоб придивитися, прицілитися, підібрати ногу і завдати влучного пострілу. Оскільки протягом матчу обидві команди «не зловживали» у своїх діях винахідливістю й майстерністю, цей гол теж виявився вирішальним у цьому поєдинку.
Роман СЛАВЕНКО