1/4 фіналу
Друга зустріч п’ятниці також дійшла до післяматчевої «лотереї», причому 120 хвилин у виконанні нідерландців та аргентинців на арені «Лусаїл» стали максимально напруженими та нервовими, що притаманно матчам надзвичайної турнірної ваги.
9 грудня
НІДЕРЛАНДИ – АРГЕНТИНА – 2:2 (0:1, 2:2).
Пенальті – 3:4
Голи: Моліна (35), Мессі (73, з пенальті), Вегхорст (83, 90+11).
Вилучення: Думфріс (120+0, друге попередження).
ІСТОРІЯ
Напруження та нерви були пов’язані не лише з боротьбою за півфінал, адже Нідерланди та Аргентина мають цікаву й неоднорідну історію особистих зустрічей. «Вболівальник» про це говорив раніше, але треба нагадати, що найважливішим у цій історії став фінал світової першості-1978, коли в овертаймі перемогли представники Південної Америки (3:1). Європейці повернули борг за 20 років – на турнірі-1998 Нідерланди впоралися з опонентом в 1/4 фіналу (2:1). Найсвіжіше протистояння відбулося у 2014 році: Аргентина на півфінальній стадії здобула перемогу в серії пенальті (0:0, пен. 4:2).
З того часу пройшло вісім років – не дуже багато, однак колективи встигли змінитися кардинально. Попередню зустріч пам’ятали лише Дейлі Блінд з одного боку та Ліонель Мессі – з іншого. А також треба згадати двох хлопців, які були в заявці на гру 2014 року, однак на поле не виходили: це нідерландець Мемфіс Депай та аргентинець Анхель Ді Марія. Тому логіка говорила, про те, що в Катарі перемагати мали нідерландці, якщо говорити про своєрідний борг… Однак нам уже відомо, що цього не сталося, а борг тільки збільшився, адже команда Мессі знову була кращою, причому вже традиційно переможець визначився після «лотереї».
Букмекери завчасно віддавали перевагу Аргентині, хоча один з фаворитів першості у попередніх матчах не вражав. Так, переконливо вдалося обіграти Польщу ще в групі, але після цього довелося провести важкі 90 хвилин проти відносно слабкої збірної Австралії (2:1). Нідерландці в 1/8 фіналу також не вразили, перегравши у важкому протистоянні посередніх американців (3:1). Тому навряд чи когось вразив досить млявий характер зустрічі, коли відзначити вдалося лише два відрізки з максимальною агресією команд.
ЗІРКА
Початок дуелі ж взагалі шокував… Навіть трохи дивно було, що команди з серйозним кадровим потенціалом демонстрували максимальну обережність. Гольових моментів взагалі не було, а перспективні атаки вдалося б порахувати й на пальцях однієї руки не дуже вправного фрезерувальника. Здавалося, що не лише перший тайм, а й уся гра може завершитися без забитих м’ячів, однак у складі збірної Аргентини є Ліонель Мессі, який навіть у 35-річному віці може робити потрібний результат. Зірковий аргентинець цього разу відзначився ювелірною передачею, а Науель Моліна бездоганно провів побачення з воротарем.
Що ж буде далі? Номінальні гості на куражі підуть вперед, отримавши ковток впевненості у власних силах? Може, підопічні Луї Ван Гаала зрозуміють, що негативний результат змушує до активніших дій в атаці? Ні. Ні. Обидві команди продовжували демонструвати дуже стриманий футбол, в якому ще один гол міг стати лише результатом індивідуальної майстерності того чи іншого гравця. Або ж міг спрацювати елемент випадковості, збіг обставин…
Мабуть, щось середнє й відбулося за 20 хвилин до завершення другого тайму, коли Маркос Акунья змусив Дензела Думфріса порушити правила. Епізод точно не вимагав рішучих дій від захисника збірної Нідерландів, однак Дензел все ж помилився, не встигши за діями прудконогого опонента. З одинадцяти метрів усе правильно зробив Мессі, після чого аргентинські вболівальники почали святкувати перемогу. А хіба вони могли думати інакше, якщо Нідерланди на той момент відзначилися лише одним ударом в сторону воріт Еміліано Мартінеса…
У критичній ситуації Ван Гаал викинув свій останній козир – Ваута Вегхорста. А якщо врахувати, що на той час встиг з’явитися Люк Де Йонг, то не було сумнівів, що тепер Нідерланди перейдуть на примітивний футбол. А примітивний футбол – це банальні подачі у сподіванні на «другий поверх». Хоча така гра в порівнянні з тим, що ми бачили раніше, стала просто космосом, адже до того «помаранчеві» взагалі нічого не зробили на чужій половині поля.
НЕРВИ
Нехитрий план тренера швидко приніс плоди: навіс Стівена Бергейса став «цукерочкою» для довготелесого Вегхорста! Та при цьому ситуація для аргентинців здавалася контрольованою, адже команді вдавалося тримати м’яч в середині поля, а подачі суперника поступово ставали занадто тривіальними. Несподіваним виявився лише розіграш стандарту на 90+11-й хвилині, коли ніхто не сумнівався, що Тен Коопмейнерс завдасть потужного удару, однак півзахисник виконав тонку передачу низом на Вегхорста, а той ногою з близької відстані вразив ворота аргентинської команди.
На той час футболісти вже були заведені, а підпалив хлопців Леандро Паредес. Аргентинець зумисне з усієї сили вдарив «кулю» в напрямку лави для запасних нідерландської збірної. Нахабного опонента одразу штовхнув Вірджил Ван Дейк, після чого почалася велика колотнеча, яка, щоправда, не стала бійкою. В такій ситуації зовсім не здивувала шалена кількість жовтих карток, причому Думфріс навіть до червоної картки добалакався, хоча сталося це у ту мить, коли переможець був відомий (тому й спеціальне позначення – 120+0, коли мова йде про штрафні санкції після матчу).
Говорили ми про два відрізки зустрічі з агресією команд… Перший – це якраз наступ Нідерландів перед завершенням основного часу. А другий сплеск активності стався в кінці овертайму, коли Аргентина неодноразово претендувала на переможний гол. Андріс Нопперт неймовірним чином рятував свою команду після ударів Лаутаро Мартінеса та Ді Марії, а «постріли» Лісандро та Енцо Фернандеса блокували польові гравців збірної Нідерландів, які останні п’ять хвилин не залишали свій штрафний майданчик. Апогеєм тиску Аргентини став удар Фернандеса на 120+1-й хвилині, коли Нопперта врятував каркас воріт.
Серію пенальті жахливо розпочали нідерландці Ван Дейк та Бергейс (воротар взяв удари цих хлопців), а після четвертої серії ударів, здавалося, усе закінчиться. Однак згаданий Фернандес не влучив у ворота, але останнім шансом на перемогу скористався Лаутаро. Після цього щасливі аргентинці святкували перемогу, знущаючись з суперника, про що говорили якісь хтиві та ганебні посмішки перед нещасними нідерландцями. Звідси й картки вже після завершення зустрічі.
Антоніу Матеу Лаос, до речі, цілком міг «преміювати» окремих виконавців «червоним кольором» ще в ігровий час, однак іспанець, який зазвичай відзначається рішучими діями, цього разу захотів залишити команди в рівних складах. Тому є певні претензії до рефері, однак навряд чи можна сказати, що він вплинув на результат зустрічі. Усе в той вечір вирішив випадок, хоча, звісно, більше на перемогу напрацювали аргентинські футболісти. Вони її й отримали.
Віктор НАДАЛЬСЬКИЙ