Дивізіон В. Група 1
В абсолютно протилежних турнірних диспозиціях збірні України і Грузії підійшли до протистояння одна з одною. Грузини після двох перемог на старті турніру були у статусі одноосібних лідерів нашої групи Ліги націй В. Українцям після двох невдач у перших матчах турніру, щоб зберігати якісь реальні шанси на прийнятну розв’язку турніру, далі відступати було нікуди. Хоча дещо збентежила і навіть насторожила одна узагальнююча заява головного тренера збірної України Сергія Реброва на прес-конференції напередодні матчу. Мовляв, для нас головна цінність турніру Ліги націй у можливості планомірно готуватися до відбіркового змагання на чемпіонат світу-2026. Ото для нас буде все, а це таке.
11 жовтня
УКРАЇНА – ГРУЗІЯ – 1:0 (1:0)
Гол: Мудрик (35).
ТЕПЕР І ПЕРСПЕКТИВИ
Збентежило таке ставлення, бо невже керманич головної команди країни в такій некомпетентності, що навіть не в курсі, як останніми невдачами саме в матчах Ліги націй ми практично втратили 12-у позицію в європейському рейтингу ФІФА, на якій перебували ще напередодні Євро-2024. А разом з позицією втратили можливість жеребкуватися у відбірковому турнірі від Європи на майбутню світову першість з першого кошика. Тобто гарантовано уникнути у суперниках у відборі збірні Іспанії, Англії, Франції, Німеччини, Італії, Португалії, Нідерландів, Бельгії, Хорватії… Тепер, вірогідно, хтось із перерахованих збірних буде нашим опонентом у боротьбі за єдину пряму путівку на чемпіонат світу. Зате можна буде у виправдання сказати, що які ж у нас сильні були суперники. А хто ж вам «лікар», коли вам «начхати» було, туди, де це все і вирішувалося. Але тут вже нічого не поробиш, перший кошик посіву втрачено.
Насторожила така оцінка Ліги націй, аби це не було банальною перестраховкою на випадок чергової невдачі. Мовляв, не дуже й треба було. А треба, бо крім уже згаданих рейтингових дивідендів, успішний виступ в Лізі націй дає додатковий шанс через плей-офф пробитися на чемпіонат світу-2026. Кому, як не нам, знати на прикладі Євро-2024, що це може спрацювати. Але за умови успіху у Лізі націй, тому ставитися до цього турніру, як до тренувального, коли ще є шанси ситуацію виправити, було б, щонайменше, необачно.
Ось з такими загальними розкладами збірна України, аутсайдер на той момент групи, підходила до матчу зі збірною Грузії, лідером у нашій відбірковій четвірці.
КАДРОВЕ ПИТАННЯ
Немає лиха без добра. Коли зі стану збірної, як із фронту, напередодні щоденно надходили звістки про чергову втрату із запланованого складу, накопичувалися дискомфортні нехороші побоювання. З моменту оголошення першого списку на поєдинки проти Грузії та Чехії у ньому відбулося одразу 6 змін. Зате ми побачили у складі національної команди нові обличчя, або, хто й мав епізодичний досвід появи у ній, тепер відчули повноцінно довіру до себе і тягар відповідальності на собі (про це поіменно у нас раніше йшлося).
У матчі Ліги націй проти Грузії у складі збірної України дебютували півзахисники Іван Калюжний, Дмитро Криськів та Олександр Назаренко. Олексій Гуцуляк і Максим Таловєров незвично ще для себе з’явилися в основі команди. Говорячи наперед, варто відзначити, що ніхто з абсолютних чи відносних новачків «каші не зіпсував» у матчі. А Калюжного вже вивели в герої матчу і «охрестили» в ключові гравці збірної на перспективу.
Але за першим сприйняттям Сергій Ребров все ж здивував своїм вибором стартового складу на цю гру. Калюжного на позиції опорника, мабуть, не чекав ніхто. Як Таловєрова в центрі оборони чи Гуцуляка на фланзі атаки. Це важливо і позитивно, коли у збірної країни немає абсолютної залежності від наявності або відсутності одного, двох чи навіть низки футболістів. Існування співвідносної заміни тільки зміцнюють можливості команди, а конкуренція тільки сприяє її подальшому розвитку.
ХІД МАТЧУ
Спочатку, як і належить, суперники придивлялися один до одного та до поля, яке було у вкрай не футбольному стані. Це теж позначилось на грі. Грузини навіть у цьому потім вбачали головну причину своєї поразки.
Поступово збірна України почала перебирати ініціативу до своїх рук. На 8-й хвилині після флангового проходу Олексій Гуцуляк віднайшов у карному майданчику суперників Георгія Судакова, який під кутом цілив у дальній кут воріт, але не влучив. Перший гострий момент у матчі.
Після цього команди обмінялися потенційно небезпечними, але згаяними штрафними. Несподівано 10 хвилин почекали поки відремонтують по ходу матчу освітлення на стадіоні. До 35-ї хвилини більше примітних подій у матчі не сталося.
А потім зіграла свою роль тактика високого відбору, цього разу у виконанні Георгія Судакова, який, поки Георгі Кочорашвілі завозився з м’ячем, зумів того проштовхнути на Мудрика. Далі було соло Михайла Мудрика, який своїм несподіваним маневром з флангу до центру поблизу штрафного пошив у дурні почергово 3-х захисників, а потім несподіваним ударом, і голкіпера грузин. Гол імені рішучих і технічних індивідуальних дій Мудрика.
Закінчення першого тайму, як і початок другого минали вже за ініціативи збірної Грузії. На 51-й хвилині грузини створили гольовий момент з нічого, мабуть, найбільший прокол нашої оборони за весь матч. Воротар Грузії просто далеко вибив м’яч до воріт збірної України. На підступах до карного майданчика Жорж Мікаутадзе розібрався з Максимом Таловеровим і Іллею Забарним, та вийшов на ударну гольову позицію. На щастя для нас не влучив у ворота.
А на 53-й гідна відповідь з нашого боку. Це знову Михайло Мудрик технічно зіграв на підбиранні, звільнившись по центру від опіки для удару метрів з 18-ти. Тут Гіоргі Мамардашвілі продемонстрував усю свою майстерність, дістаючи цей м’яч у стрибку. Це був наш другий голевий момент, знову самотужки організований Мудриком. І у його ж виконанні сталися усі два удари збірної України у площину воріт за весь матч.
На 80-й хвилині наші наварили штрафний по центру майже на лінії карного майданчика. Хвіча Кварацхелія пробив невдало влучивши у стінку. Це був другий шанс для грузинів у другій половини матчу, в якій ми вже більше віддавали перевагу надійності в обороні, контратаки вдавалися не дуже.
А на 88-й хвилині, вже трохи про нас подбала і пані фортуна. Анатолій Трубін вперше у матчі грубо помилився, вводячі м’яч у гру від воріт. Грузини передачу перехопили і через Кварцхелію розіграли м’яч до завершального гольового удару Зуріко Давіташвілі. Нам дуже пощастило, що у цій ситуації дещо забарився з відходом від чужих воріт саме Кварцхелія, який у цьому голевому ланцюжку грузинської атаки опинився в офсайді.
До останніх секунд матчу збірна України була більше зосереджена на захисті своїх воріт, що успішно й принесло нам першу перемогу у турнірі.
РЕЗЮМЕ МАТЧУ
Ми побачили на полі в збірної України команду, яка виявила характер, високі бійцівські якості і настрій на успіх.. Самовіддача, прагнення відпрацьовувати на повну у будь-яких ситуаціях, зокрема, у захисті, незалежно від свого амплуа. Пресинг, взаємопідстраховка, непоступливість і наполегливість. Все це – так. Мабуть, такі фактори і стали головною запорукою цієї перемоги. Це комплімент тренерському штабу збірної України.
Ми не побачили на футбольному полі командної гри. Не побачили швидких комбінацій, багатоходівок, нестандартних заготовок і оригінальних рішень. Це недопрацювання тренерського штабу збірної України.
Будемо відвертими, у цьому компоненті суперник переважав нас, хоча і не настільки, щоб це мало, зрештою, вирішальне значення. Тим більше, коли говорити про вади нашої злагодженої колективної гри, то йдеться передусім про атакувальні дії.
Якщо конкретизувати фактаж, що насправді забезпечило українській команді гол і мінімальну перемогу у матчі? Індивідуальні дії окремо взятого гравця, Михайла Мудрика. Звісно, у футболі, командному виді спорту, неможливо самотужки вигравати матчі (програвати самотужки, до речі, як на мене, можливо), навіть якщо ти Мессі чи Роналдо. І перед гольовою атакою Мудрика, була активна гра у відборі Судакова, який доправив м’яч до свого партнера. І в другій спробі Михала «замахнутися» на голевий підсумок своїх індивідуальних дій, була атака, в якій від початку брали участь партнери по команді. Без цього теж нічого б не було, але виникнення двох по справжньому гольових моментів від збірної України у поєдинку, зрештою, грунтувалася не на якісних командних діях, а виключно на індивідуальній майстерності одного окремо взятого футболіста.
Але, знову ж таки, це перемога не одного гравця, а команди, яка змогла відстояти необхідний для неї результат. Передовсім, йдеться про гру в обороні. Не бездоганну, але й не безнадійну як раніше. Нагадаю, у двох попередніх матчах Ліги націй українська збірна примудрилась пропустити не від найтоповіших європейських команд, Албанії та Чехії, 5 голів. Якби така тенденція тривала б, то, не важко арифметично підрахувати, що ми програли б і грузинам.
Для грузинської команди «кісткою поперед горла» став високий, щільний і ефективний пресинг збірної України. Це була не імітація, коли один біжить пресингувати, а інші співчутливо дивляться на нього. Ось тут справді працювала команда, всі разом. Відомо було, що теперішня збірна Грузії полюбляє швидкий, технічний футбол, коли є простір і вільні зони. У них є Хвіча Кварацхелія із «Наполі», який відмінно вміє цим розпорядитися. Якщо не повністю українці позбавили цього козира суперника, то істотно знизили його вартістність.
ВДАЛИЙ ДЕБЮТ
Іван Калюжний, представник «Олександрії» – після матчу, мабуть, на рівні з автором голу Михайлом Мудриком наш гравець, який опинився в епіцентрі уваги через свій вдалий дебют у збірній Україні. Про Мудрика наговорено вже багато, тому трохи про новачка на головній футбольній сцені, що несподівано швидко потрапив під компліментарний гамір публіки. Калюжний, за даними статистиків, здійснив у матчі 8 відбирань м’яча – це найкращий показник серед усіх футболістів на полі. Але чи не передчасно стільки галасу на підставі лише одного вдалого матчу. Нехай дебютного і відповідального. Тут можна знайти і низку застережень. По-перше, за усієї поваги до останніх відносних успіхів збірної Грузії, ця команда не належить до таких, у грі проти яких по повній програмі перевіряється рівень майстерності футболіста. Друге застереження – жахливий стан поля, що, безумовно, полегшує чіпку гру в обороні, проти швидких і атакувальних дій. А зі швидкістю у Калюжного, схоже, не на відмінно, судячи як легко ще на початку матчу втік від нього грузинський футболіст, що навіть не вдалося як слід вхопити його за футболку. Тому Івану варто всі ці компліменти ділити на 16. І намагатися грати краще, ніж тепер. Тоді, може, справді вдасться вийти в люди, надійно і надовго. Тож хочеться йому лише побажати вибагливої самооцінки і трудового натхнення. А час покаже.
Володимир СТАРИНСЬКИЙ