Другий відбірний раунд
У третьому за статусом турнірі континенту Україні вдалося здобути перемогу, за що треба подякувати «Ворсклі», яка досить несподівано в столиці Швеції мінімально переграла місцевий АІК.
21 липня
«ВОРСКЛА» (Україна) – АІК (Швеція) – 3:2 (2:2)
Голи: Степанюк (4), Стефанеллі (17), Козиренко (24), С. Ларссон (44), Челядін (69).
Матч у відповідь АІК (Швеція) – «Ворскла» (Україна) запланований на 27 липня (20.00).
НОВИЙ ВЕКТОР
Трохи раніше динамівці домашній матч другого відбірного раунду Ліги чемпіонів проводили у Польщі, а для полтавців на ідентичній стадії Ліги конференцій рідним стадіоном тимчасово стало лігво спортивного ворога. Хоча треба одразу відзначити, що уточнення «спортивний» насправді не треба вважати обов’язковим, адже з 24 лютого у нас є лише один ворог і один його посіпака, а усі інші – це нейтральні або дружні країни. Тому термін «ворог» треба сприймати з певним перебільшенням, звісно, за виключенням росіян та білорусів, які одного жахливого ранку стали для кількох поколінь українців справжніми ворогами. Існує можливість говорити про різницю між державою та країною, але думати про це будемо після війни, після нашої перемоги.
Повертаємось у футбольну площину, знову згадуючи київський колектив, який за манерою гри не здивував, а от «Ворскла» здивувала, якщо говорити про останні десять років. У 2012 році полтавську команду залишив Микола Павлов, після чого «біло-зеленими» керували п’ять тренерів з різною тривалістю: Вадим Євтушенко, Сергій Свистун, Василь Сачко, Віталій Косовський та Юрій Максимов. Усі вони з суперниками пристойного рівня зазвичай грали занадто обережно, концентруючи увагу на своїх воротах.
Віктор Скрипник, очоливши нещодавно «Ворсклу», говорив про прагнення до атакувальної гри, але усі ми знаємо, що гарні слова – це одне, а реальні справи – зовсім інша історія, тому була потрібна перевірка дослідним шляхом… Саме така можливість з’явилася минулого четверга, коли полтавці в Стокгольмі приймали АІК. Варто відзначити, що домашній стадіон цього клубу – це «Френдс-Арена», а звітний матч проходив на «Теле2-Арені», але, ясна річ, цей несуттєвий момент жодним чином не вплинув на домінування шведських вболівальників.
МАЛЕНЬКЕ ДИВО
Наші вболівальники теж були на трибунах – у невеликій кількості, але ми змогли їх почути досить швидко. Табло стадіону говорило про те, що закінчується четверта хвилина зустрічі, коли Юрій Козиренко виконав чудову подачу з лівого флангу, а Руслан Степанюк вдало набіг на лінію воротарського майданчика, звідки й вдалося якісно пробити головою. Шведська команда на це відповіла дуже красивим голом! Біляль Хуссейн бездоганною передачею знайшов Ніколаса Стефаннелі, який без спротиву з другої спроби переграв Дмитра Різника.
Пропущений м’яч не збентежив наших хлопців, які продовжували діяти досить агресивно, не поступаючись у цьому компоненті супернику. Чергова атака «Ворскли» відзначилась традиційним прискоренням Ігоря Пердути, якому вдалося вдало відкинути «кулю» на Козиренка, який з меж штрафної площі бездоганно влучив у дальній кут воріт. Трохи пізніше Ігор зіграв у своїй штрафній зоні рукою, але швейцарський арбітр вчасно помітив, що це була випадкова дія, адже м’яч у верхню кінцівку влучив після рикошету від ноги Сергія Яворського. Звісно, гравці АІКа та вболівальники тиснули на рефері, але Урс Шнідер залишився на стороні правди та правил гри.
На жаль, перед перервою ми вдруге пропустили, коли здавалося, що вдалося відбити атаку опонента, але після перерваного прострілу Юсафата Мендеса полтавці не закрили зону підбору, звідки досвідчений Себастьян Ларссон змусив Різника капітулювати. Користуючись можливістю, варто звернути увагу й на АІК, разом з яким нашій команді вдалося створити дуже видовищний матч. Він став справжньою віддушиною після дуже прісного протистояння середи в Лодзі.
А останній гольовий акт звітної зустрічі цілком може претендувати на статус одного з найкращих забитих м’ячів усього єврокубкового сезону. Автором результативного «пострілу» став Артем Челядін, який на той час провів на полі лише чотири хвилини, але цього вистачило, аби 22-річний півзахисник бездоганно вдарив з 35-ти метрів у дальню «дев’ятку» шведських воріт. Автором гольової передачі став Яворський, якому вдалося продуктивне перехоплення в центрі поля. Після цього наша команда переважно намагалася втримати переможний результат, однак про глуху оборону мова не йшла. АІК перед фінальним свистком міг розраховувати на третій гол, але з потужним і підступним «пострілом» Амара Абдирахмана Ахмеда з-за меж штрафного майданчика впорався воротар.
Перемога – це неймовірний результат, але 27 липня нашій команді, ймовірно, буде значно важче. Шведська команда, варто припустити, готувалася до звітної гри, переглядаючи попередні матчі «біло-зелених» ще за часів Максимова, однак зараз «Ворскла» зовсім інша – більш агресивна. Про це Бартош Гжелак вже дізнався, тому польський спеціаліст на «Френдс-Арені» зможе використати свіжу інформацію, уникнувши неприємних тактичних сюрпризів.
Добре, що це розуміє й Скрипник, який радить не говорити завчасно про якісь перспективи: «Звісно ж, ми дуже задоволені підсумком гри. Знали, що нам доведеться в якихось епізодах терпіти, бо АІК – це кваліфікована команда, добре організована в кожній ігровій ланці. Утім, це не означало, що ми готувалися грати від оборони. Певний вплив на характер зустрічі мало штучне поле, до якого треба звикати, але і з цим ми впорались. Повинен сказати, що знайомий з гравцями лише три тижні, тому деякі епізоди гри та дії окремих виконавців стали для мене справжнім одкровенням. Я радів та дивувався одночасно! І головне, що вони билися на футбольному полі – один за одного та за всю нашу країну! А тепер усі думки про другий матч, адже мінімальна перемога у першій дуелі не означає, що ми пройшли далі. Певен, що на нас чекає ще напруженіший поєдинок».
Ігор КРОВНИЙ