У швейцарському Ленцергайді розпочався чемпіонат світу-2025 з біатлону. Головний біатлонний турнір сезону в неолімпійський рік. Минула лише половина змагання, тому, мабуть, зарано ще робити якісь узагальнення, коли одна видатна звитяга може змінити тональність підсумкових висновків. Покладемося поки що на загальні враження від результатів уже минулої частини світової першості. Поки що виступи українських біатлоністів на швейцарських трасах не вражають.
ТИХІШЕ ЇДЕШ – ГІРШЕ БУДЕШ
До індивідуальних гонок, найкращим українським досягненням на чемпіонаті світу було 18 місце Юлії Джими у спринтерській гонці. Позиція у топ-20 на світовому форумі варта пошани. Тим більше, як виявилося, тепер Джиму не оминула серед наших хвороба. Та й у порівнянні з минулим, як зазначили фахівці, це ніби й прогрес – для Джими 18-те місце у спринті стало найкращим результатом кар’єри на рівні чемпіонатів світу. Перед цим топ-результатом Юлії було 21-ше місце на попередній світовій першості. І все ж якийсь неприємний осад залишився. По-перше, з відчуття, що такі позиції для нас тепер уже як стеля, причому стеля «непробивна». Юлія, яка у цьому сезоні значно покращила влучність стрільби, навіть з нулем у цій спринтерській гонці була фактично без шансів на дуже високі місця. З тихохідною швидкістю немає про що мріяти. Звичайно, з Джимою це можна знову ж таки списати на тимчасову прикрість зі здоров’ям, але ж подібне можна сказати практично про всіх українських біатлоністів.
Інколи хіба що може трохи «прорве» Дмитра Підручного. Але й тут йому не пощастило – «не так ті вороги, як добрі люди». Місця всіх українських біатлоністів у спринтерській гонці, разом із Підручним, в четвертому десятку значною мірою ще були обумовлені тим, що наші сервісмени невдало підібрали змазування для лиж. Хлопці не хотіли про це «виносити сміття із хати», але недвозначно натякали. Й так важко дається біг, а якщо воно ще й не ковзає…
МОЛОДІСТЬ І ДОСВІД
Коли є молоді та перспективні, перебуваєш у бажаному передчутті якогось прориву, піднесення, злету. В українських збірних це у першу чергу пов’язано з Віталієм Мандзиним та Христиною Дмитренко.
Але поки що є змішане відчуття очікування більшого з присмаком надії. Обоє провалили спринтерську гонку.
Добре, до Віталія скидка – дебютант без досвіду, перша в кар’єрі особиста гонка на чемпіонаті світу, ще й ці «неправильні» лижі.
Для Христини це вже попри вік другий світовій біатлонний форум. І саме тут у спринті взагалі виявився антирекорд сезону, вперше в якому вона не потрапила навіть до топ-40, з трьома колами штрафу була лише 48. Більше того, гіркоти додавало, що у порівнянні з минулим сезоном – це «40 кроків назад». На попередній світовій першості, яка стала дебютною для Христини, українка посіла восьме місце, відпрацювавши на «нуль». Після спринту старший тренер жіночої команди Микола Зоц зазначив, що на цьогорічний результат біатлоністки вплинув тиск від попередніх результатів. Ось так для нас чомусь все не тім боком виходить. Ще немає досвіду – погано, його бракує. Вже є досвід – все одно погано, він «тисне».
Але й про присмак надії, щодо нашої молоді варто сказати. Він має переслідувати українських вболівальників після результатів Дмитренко і Мандзина у наступній в Швейцарії гонці переслідування. Христина Дмитренко відіграла у ній 18 позицій від свого підсумку в спринті до 30 місця, а Віталій Мандзин фінішував вже на 19-му місці, відігравши загалом 17 позицій. А якби напередодні не опинилися так далеко, то на яке б високе місце зухвало б могли замахнутися? Так прямолінійно, звісно, рахувати не можна, а от помріяти з надією можна, звичайно.
Про Олену Городну важко щось оцінювати, у неї ще вікова «броня» – 20 років. Якщо в хороші фахові руки, то може й будуть люди.
За Ірину Петренко прикро, щиро прикро. Хто «наворожив оцю містику» – якщо людину возити до змагань найсильніших, то вона швидко «воскресне». А може все ж таки людину спочатку спробувати надійно здоровою поставити на ноги, а не доводити ледь не до госпіталізації. Якщо вже так вкрай потрібен досвід і тільки досвід, то є ще Олена Підгрушна, Віта і Валя Семеренки. Впевнений, якщо їх закликати, то вони не відмовлять. І буде вам «золота» естафета (якщо виживуть), і робити нічого не треба.
У чоловічій збірній України, крім Підручного і Мандзина, зібрані біатлоністи, не знаю як правильніше сказати – з перспективним досвідом чи з досвідченою перспективою: 28-річні Тарас Лесюк і Антон Дудченко, 29-річний Денис Насико, 31-річний Артем Тищенко. Чекаємо, скоро має «прорвати». Індивідуальна чоловіча гонка на чемпіонаті світу закінчилася після передачі номера газети до друку. Можливо, це був саме той момент.
Як стали реабілітацією за попередні не вражаючі результати 5-е і 11-е місця в індивідуальній гонці відповідно Юлії Джими і Христини Дмитренко. Є «порох», ще б додати швидкості.
ЖИВА ЛЕГЕНДА
Норвежець Йоганнес Бьо виграв спринтерську гонку чемпіонату світу-2025, для якого це 21-ша золота медаль (включно з естафетними) на чемпіонатах світу. За цим показником він став абсолютним рекордсменом, обійшовши легенарного земляка Уле-Ейнара Бйорндалена (20). Йоганнес Бьо виграв і наступну гонку переслідування, перевершивши ще один рекорд Уле-Ейнара Бйорндалена, тепер і за особистими золотими медалями чемпіонатів світу зі своєю 12-ю перемогою. Коментарі зайві.
Раніше Йоганнес Бьо оголосив, що цей сезон буде останнім у його біатлонній кар’єрі. Йому вже не цікаво.
