Група-1
Складається не дуже приємна тенденція, коли збірна України нинішнього кадрового і тренерського формату з незрозумілих причин вкрай розчаровує на старті престижних міжнародних змагань. Так було у першому матчі минулого чемпіонату Європи зі збірною Румунії, так склалося і в стартовому поєдинку Ліги націй сезону-2024/2025 з командою Албанії. Єдина різниця – цього разу обійшлося без розгромної поразки. Чому так відбувається? Після Євро-2024 ніхто розумної і грунтовної, не кажучи вже про самокритичну, відповіді на це не дав. Будемо знову наступати на ті ж граблі?
7 вересня
УКРАЇНА – АЛБАНІЯ – 1:2 (0:0)
Голи: Конопля (49) – Ісмаїлі (54), Асані (66).
ПОЧАЛИ «ЗА УПОКІЙ»
Таке складається враження, що тренерський штаб збірної України ретельно тактично не готується до матчу із суперником, принаймні у на старті чергового турніру. Граємо, як уміємо, а там буде видно, подивимось по ходу. По ходу, щось істотно змінювати теж не вдається, планів Б, В, схоже, взагалі не має.
Україна з Албанією – той випадок, коли, власне, про гру, щиро зізнатися, особливо говорити бажання відсутнє. Настільки це виглядало, кволо, безідейно і безвідповідально. Такі матчі асоціюються з поєдинками, які відбуваються наприкінці виснажливого сезону, нічого вже не вирішують і нікому не потрібні. Але це про наших, а в албанців, схоже, підхід був дещо іншим.
Першого удару по воротах суперника українські футболісти завдали лише наприкінці першої половини зустрічі. Це Роман Яремчук трохи потривожив албанського голкіпера. Шановні, як ми збиралися виграти, без ударів по воротах і Гібралтар з Андоррою не перемогти.
Зате українські футболісти більше контролювали м’яч. Просто контролювали, біля своїх воріт, в центрі поля, максимум на підході до чужого карного майданчика, Все, далі не знали, що з ним робити. Реальність була така, що наші нехитрі комбінації за позиційного наступу легко розгадувалися албанцями. І це можна фактично сказати за весь матч, за рідкісним винятком. Може, є сенс перейти у змагання з художньої гімнастики? Там є дисципліна – командні виступи з м’ячем. Ніяких тобі воріт, тільки потрібно вправно контролювати м’яч. Прикро, що цей вид спорту тільки для жінок, наші б хлопці із цим тренерським штабом брали б усі трофеї.
Після матчу Сергій Ребров нарікав на помилки. На дитячі помилки своїх підопічних в захисті. Це, коли після пропущеного гола, албанці двічі швиденько покарали наших. Вперше, в хаосі перед воротами після кутового, вдруге, за абсолютну відсутність підстраховки. Мовляв, треба розуміти нашого тренера, якби не пропустили, то точно б виграли. Глибока аналітична думка, не заперечиш. Але, Сергію Станіславовичу, хто відповідає за злагоджені дії в обороні команди, яку ви наразі очолюєте. Ясно, що не ваш тренерський штаб. Мабуть, тренери «Борнмута» (Забарний), «Евертона» (Миколенко), «Шахтаря» (Матвієнко, Конопля), «Динамо» (Бражко, Кабаєв), «Жирони» (Циганков)…
Що гірше – «Погано» чи «Ніяк»? Погано було у низці моментів, за критикою Реброва, з нашою грою у захисті. А що було в нападі? Навіть «погано» не можна сказати – просто «ніяк». Дивіться, єдиний гол збірної України організували і забили саме захисники. Віталій Миколенко з лівого флангу зробив передачу до лінії штрафного, і Юхим Конопля у дотик пробив у ближній кут. Обоє представники оборони, до якої у головного тренера такі претензії. А що ж ті, хто насправді мав організовувати гостроту біля чужих воріт, моменти, зрештою, забивати? В першу чергу це до тих українських футболістів, яких я не називав відповідальними за гру в обороні (хоча в сучасному футболі такий поділ вже архаїчний) – нападник Роман Яремчук, атакувальні півзахисники Георгій Судаков і Микола Шапаренко (замість них під кінець поєдинку з’явилися інші гравці, але нічого принципово не змінилося).
Ну, з Яремчуком все ясно, він після матчу він сказав, що не було моментів. Це справедлива претензія до албанських захисників, які поводилися напрочуд негостинно, не буде ж Роман сам створювати моменти біля чужих воріт, ще й забивати голи.
А ось наші «найкоштовніші» Судаков і Шапаренко, схоже, вийшли на поле перепасовкою виявити шану один до одного – «давай ти загострюй, ні, тільки після тебе». Зрештою, таке склалося враження, що вони більше заважали один одному, ніж доповнювали.
В української збірної напередодні матчу з командою Албанії виникли певні кадрові питання, а саме ушкодження двох атакувальних гравців, Артема Довбика і Михайла Мудрик. Є підозра, що принципово це ситуацію в матчі не змінило б.
Ще одну влучну узагальнюючу фразу після матчу Сергія Реброва не можу не процитувати: «Ми створювали деякі моменти, але я вважаю, що сьогодні не було команди на полі».
Цікаво, це Сергій Станіславович до кого?
Закінчити про матч Україна – Албанія хотів би ще однією цитатою, а саме автора забитого гола (йому за це скидка) Юхима Коноплі про тренерські настанови у перерві поєдинку, що, в принципі, характеризує загальну картину подій: «У перерві домовлялися перш за все бути більш терплячими, тому що ми володіли грою в першому таймі, і нам потрібно було лише нарощувати наше володіння, наш контроль над грою. В принципі, ми це й зробили».
Так, збірна України вперше за сім матчів поступилася команді Албанії, здобувши перед тим над ними 5 перемог і лише один поєдинок зігравши унічию.
Після завершення матчу Україна – Албанія українські вболівальники обрали найкращого гравця поєдинку. «Левом матчу» було визнано воротаря української збірної Анатолія Трубіна. Анатолій визнається кращим уже третій поєдинок поспіль. Раніше Трубін був «Левом матчу» у матчах збірної на Євро зі Словаччиною (2:1) та Бельгією (0:0). Головна надія на нашого воротаря.
Цей невеселий огляд було написано до матчу Ліги націй збірних Чехія – Україна. Сподіваюсь, новий поєдинок нашої команди надасть підстави, хоч трохи «ввімкнути аплодисменти».
Роман СЛАВЕНКО