1/4 фіналу
Головним завданням, яке ставилося перед молодіжною збірною України напередодні Євро U-21, було здобуття путівки на футбольний олімпійський турнір Ігор-2024 у Парижі. Ще ніколи українські футболісти за часи незалежності не були представлені на змаганнях Олімпіади. Для досягнення цієї мети небхідно було на молодіжному чемпіонаті Європи дістатися до півфіналу. Серйозним бар’єром на цьому нашому шляху у чвертьфіналі була збірна Франції – один із головних фаворитів Євро U-21 загалом. Про те як ми здолали цю французьку перешкоду до олімпійської Франції поговоримо зараз. Про півфінал, вибачайте не встигаємо, наступного разу.
2 липня
Франція – Україна – 1:3 (1:2)
Голи: Шеркі (19) – Судаков (32 з пенальті, 44), Бондаренко (86).
Передмова
Тренер молодіжної збірної Франції Сільвен Ріполь напередодні чвертьфінального матчу з українською командою дуже влучно охариктеризував сильну сторону нашої збірної: «Для мене команда українська – передусім, колектив».
Зауважте, це не суб’єктивна самооцінка. Це говорить головний тренер дуже поважного суперника. Незалежний погляд збоку, так би мовити.
Але знати чесноти противника, ще ніяк не означає, що вдасться їм запобігти. Саме у командній грі збірна України перевершила своїх французьких ровесників. І тут не можна не віддати належне нашому тренерському штабу на чолі з Русланом Ротанем. Визнаю, що був ближче до тих, хто скептично оцінював перспективи української молодіжки на чолі з Ротанем. І, погодьтеся, були часи, коли цей песимізм був не безпідставним. Перший відбірковий цикл молодіжна збірна України на чолі з Русланом Петровичем два роки тому відверто провалила не вийшовши із групи.
Але цього разу ми, нарешті, справді побачили команду у дії (напрошуються сучасні аналогії з нашою національною збірною). Це заслуга тренерського штабу? Безперечно. Щиро кажучи, не побачив якихось особливих тактичних новацій під проводом Ротаня. Організована дисциплінована гра в захисті. Швидкі динамічні контратаки з використанням індивідуальних якостей футболістів. Переважно флангами, але у матчі з Францією показали, що можемо і по центру. Зрештою, як кажуть, все геніальне – просте. От здійснити це дуже непросто. Коли механізм працює і приносить потрібний результат – це заслуга тренера.Оптимальна кадрова розстановка і переможний дух, як пафосно це не звучить. Наша команда на цьому молодіжному турнірі жодного разу не посипалась безповоротно. Були невдалі відрізки в окремих матчах, але коли треба було – удар тримали. Знаходили знов свою гру. Матч з французами – показовий.
Чвертьфінал
Початок поєдинку зі збірною Франції був не дуже вдалим для нас. Тягар відповідальності і хвилювання від близькості мети позначилися на діях української команди. М’яч не тримався у своїх, багато браку, грубі помилки у захисті. Найнебезпечніше, що грішили цим центральні захисники Максим Таловєров і Арсеній Батагов, які надійно відіграли попередні матчі зі збірними Хорватії і Румунії. На перших хвилинах кілька разів надійно виконав свою роботу Анатолій Трубін. Але зрештою низка помилок призвела до голу у наші ворота. Прогавили відкриття Раяна Шеркі у карному майданчику, Таловєров «купився» на незатійливий фінт, підстраховки не було. Трубін чомусь вирішив, що варто вгадувати як при пробитті пенальті. У підсумку український воротар полетів у дальній кут воріт, а м’яч у ближній абсолютно вільний. А ось тепер про те уміння тримати удар. Французи, мабуть, дещо кращі в індивідульному поводженню з м’ячем, але в командних діях у них досить велика частка розрахунку на імпровізацію з урахуванням індивідуальної майстерності. Це діє, коли в обороні суперника присутні хаос і непорозуміння. А от коли з’являються порядок і дисципліна, імпровізація і спонтанність вже не такі ефективні. І навпаки, ця впененість в тилах позначається позитивно і на побудові контратакувальних дій. Спочатку збірна України «огризнулася» голом з положення поза грою. Офсайт був безсумнівний, але це уже був і дзвіночок. Комусь тривожний, а для когось обнадійливий. І нарешті вдалося задіяти Михала Мудрика. Приємно, що цей футболіст додає на очах. Потрохи, але прогресує. У цьому матчі Михайло організував два голи у відповідь (до слова, як і взяв участь у двох голах північномакедонцям у грі за національну збірну). Ще після товариського матчу зі збірною Німеччини «Вболівальник» зазначав (вибачте за «неподобство» цитувати самого себе): «Мудрику варто б ще добряче попрацювати над технікою пасу і, особливо, над дриблінгом». Будь ласка, маєте, може прочитав (жарт). Швидкісний дриблінг у карному майданчику суперника. Пенальті. Домальовував? Нехай, чому б не домалювати, якщо в руках, в ногах і в голові є «якісні футбольні фарби». Дотик до ноги був, правилами це заборонено. Формально-неформально, але і ВАР не став заперечувати – пенальті. А голевий пас на Судакова – за вищими мірками футбольної майстерності. З центра поля побачив забігання партнера і виконав націлену передачу. Все бездоганно. Ми б всі хотіли, щоб такими діями Мудрик прикрашав кожен матч частіше.Але, погодьтеся, організувати два голи в поєдинку – теж багатого варте. Ось так у першому таймі порядок «побив», ні не клас, а активнісь. Бо порядок – це теж важлива складова класу.
У другому таймі, як не дивно, для української команди вже не було такого нервування. Хоча, чому дивно, є раціональне пояснення. По-перше, разом із порядком, у діях наших футболістів було достатньо впевненості. Французи знову переважно володіли ініціативою, але не знали, що із цим робити. До речі, знову скористаюся цитатою із коментаря головного тренера збірної Франції, уже післяматчевого: «В другій половині ми не змогли вивести їх з рівноваги і не змогли відігратися. І вони постраждали набагато менше, ніж у першому». По-друге, французи стали помітно підсідати фізично, заміни ситуцію не врятували. Це вже об’єктивно: те, що останній матч групового турніру ми мали змогу грати напіврезервним складом, а збірна Франції мусила викладатися основою, до того ж, у нас було на один день більше на відновлення, позначилося і на цій грі. Зате французам, як нам, напередодні чвертьфіналу не довелося подорожувати Румунією. Тут нема чого нарікати, такий регламент фінального турніру.
Збірна Франції під кінець матчу ледь не зіпсувала нам переможний настрій. Проте забили гол із очевидного офсайду. На 86-й хвилині у цьому чвертьфінальному матчі було поставлено «жирну» кінцеву крапку. Назаренко, який з’явився у другому таймі (ще один комплімент Ротаню за вдалу заміну), разом з Бондаренком без особливого напрягу і технічно розкатали захист разом з воротарем уже перевтомлених французів.
Ще хтось може сказати, що у чвертьфінальному поєдинку для збірної України місцями не обійшлося без певного везіння. Так, але священна істина – щастить сильнішому. Француз влучив у стійку. Судаков і Бондаренко влучили у ворота. Влучання у стійку не зараховується, влучання у ворота – це гол. Гол – це перемога. Все просто, закономірно і справедливо.
Персоналії
Кілька слів про авторів забитих нашою збірною м’ячів.
Георгія Судакова багато хвалять, він визнаний кращим гравцем у матчі зі збірною Франції. У нього є дуже хороша риса – самовладання і холоднокровність. Це видно по тому як він виконував пенальті у двох останніх наших матчах. По тому, як технічно зупинив м’яч і спокійно обіграв воротаря, коли забивав другий гол французам. Але, як диригента гри команди, хотілося, щоб більше він був на видноті. Складається враження, що інколи йому бракує рішучості, впевненості і, якщо хочете, здорового нахабства. Зазвичай тренери за таке сваряться, але якось хочеться побажати Георгію – не вагайся,»тягни більше рядно на себе». Така в тебе робота, а як інакше ще навчитися.
Інколи можна почути, що Артема Бондаренка називають занадто «тягучим». Я б сказав інакше – він не тягучий, а вдумливий гравець. Коли він відразу бачить гостре і ефективне продовження гри, зіграти миттєво, точно і технічно для нього не проблема. Але, якщо такого варіанта відразу він не бачить, йому треба подумати. Думати, звичайно, це добре, але Артеме роби це трохи швидше. Або віддай найближчому партнеру, поки одивися сам. А так, молодці. Єдине, і це стосується всіх без винятку українських футболістів, усі компліменти на вашу адресу, поки що це тільки аванси. Просто ви на правильному шляху, але «пахоти» ще не міряно. Якщо не хочете, щоб у юному віці все і закінчилося.
Психологія
Насамкінець, трохи ще про психологію.
У висловлюваннях головного тренера збірної України Руслана Ротаня якось покоробило оце нашарування такого ніби комплексу меншовартості: «Хто б міг подумати, що зіграємо внічию з Іспанією, а хто б міг подумати, що переможемо Францію». Ясно, у такий прихований спосіб є й бажання самого себе похвалити, але годі комплексувати.
На секундочку, збірна України віце-чемпіон молодіжного чемпіонату Європи 2006 року. Лише у фіналі турніру поступилися Нідерландам. Грали: Мілевський, П’ятов, Чигринський, Алієв, Фомін, Михалик… Мілевський і Чигринський потрапили до збірної кращих гравців того чемпіонату. Так, тоді їм усім було по 21. Тренер, до речі, Олексій Михайличенко. Ностальгія… Це я до того, що не варто забувати про булі здобутки і «плакатися»: «А чи міг хтось навіть подумати, що ми зможемо…» Не тільки подумати можемо, ми це вже робили.
Однак тішить, що в останньому коментарі від Руслана Петровича лунають мотиви з психології переможця: «Найкращими стають серед найкращих, тому перший скальп ми зняли, але тепер в нас у суперниках буде уже друга найкраща команда турніру. Треба відновитись і добре підготуватися».
Ми не знаємо як закінчився поєдинок між збірними України і Іспанії. Цей номер газети передано до друку ще до початку півфінального матчу. Сподіваємось, що коли ви читаєте ці рядки на українську команду очікує уже третя найкраща команда турніру. Місію виконано, чому б не замахнутися на більше?
Роман СЛАВЕНКО