Для незалежної України паризька Олімпіада-2024 стала восьмою літньою в нашій історії. 140 атлетів нашої країни боролися на ХХХІІІ найголовнішому спортивному Форумі чотириріччя літніх видів спорту в 26 із 32 олімпійських дисциплін. Найбільше українських спортсменів було представлено у змаганнях з легкої атлетики (25 атлетів), футболу (18), а також у стрибках у воду, веслуванні та боротьбі (по 9). Крім того, Україна дебютувала на Олімпіаді у футболі, брейкінгу та скелелазінні. Здобутком українських олімпійців на Іграх-2024 стала дюжина, 12 медалей: 3 золоті, 5 срібних, 4 бронзові нагороди. На п’єдестал пошани атлети України піднімалися у змаганнях з восьми видів спорту. Збірна України посіла підсумкове 22-е місце у загальнокомандному медальному заліку. Варто відзначити докладне і якісне висвітлення Олімпійських ігор-2024 телевізійними командами «Суспільне Спорт» і «Суспільне» (регіональне).
ОЦІНКА І ПОРІВНЯННЯ
Як за свіжими слідами олімпійських подій можна оцінити виступ команди України у Парижі? Кажуть, що істина пізнається у порівнянні. Збірна України незалежною командою взяла участь у восьмих літніх Олімпійських іграх у своїй історії. Це вже досвід, який дозволяє робити певні висновки в контексті можливостей і тенденції.
Якщо говорити загалом, то виступу наших атлетів на Олімпіаді, враховуючи обставини, умови і події, можна дати позитивну оцінку. Про це докладніше трохи нижче. Спочатку нагадаємо всіх лауреатів збірної України на Іграх у Парижі. Список складено за гатунком нагороди і часом здобуття (в дужках).
Володарі медалей України на Олімпіаді-2024:
«ЗОЛОТО»
Ольга ХАРЛАН, Аліна КОМАЩУК, Олена КРАВАЦЬКА, Юлія БАКАСТОВА – фехтування, командна шабля, (03.08)
Ярослава МАГУЧІХ – легка атлетика, стрибки у висоту, (04.08)
Олександр ХИЖНЯК– бокс, (07.08)
«СРІБЛО»
Сергій КУЛІШ – стрільба, гвинтівка на 50 м, (01.08)
Ілля КОВТУН – спортивна гімнастика, бруси, (05.08)
Парвіз НАСІБОВ – греко-римська боротьба, (08.08)
Людмил ЛУЗАН, Анастасіїя РИБАЧОК – веслування, каное-двійка, (09.08)
Ірина КОЛЯДЕНКО – жіноча вільна боротьба, (10.08)
«БРОНЗА»
Ольга ХАРЛАН – фехтування, індивідуальна шабля (29.07)
Ірина ГЕРАЩЕНКО – легка атлетика, стрибки у висоту (04.08)
Михайло КОХАН – легка атлетика, метання молота, (04.08)
Жан БЕЛЕНЮК – греко-римська боротьба, (08.08).
Першою олімпійську нагороду до скарбнички збірної України принесла на третій день Олімпіади Ольга Харлан в турнірі з індивідуальної шаблі,а завершила збір нагород нашими атлетами в Парижі борчиня Ірина Коляденко у передостанній день змагань.
Половину українських олімпійських медалей, по три, було здобуто у двох видах спорту – легкій атлетиці і боротьбі.
Найбільш радісним для українських вболівальників днем Олімпіади-2024 було 4-е серпня, дякуючи легкоатлетам України, олімпійська скарбничка нашої країни поповнилася відразу трьома нагородами – «золото» і два «срібла». 7-го серпня двічі порадували українські борці срібною і бронзовою нагородами. «Золотими», крім 4-го, ще стали 3-є і 7-е серпня – у жіночій командній шаблі та боксі відповідно.
Семеро українських атлетів вдруге поспіль після минулої Олімпіади в Токіо повертаються додому з олімпійськими нагородами – борці Жан Беленюк (змінив «золото» на «бронзу», зате тепер у колекції Жана за три Олімпіади весь набір олімпійських медалей – «золото», «срібло», «бронза»), Парвіз Насібов, легкоатлетка Ярослава Магучіх, боксер Олександр Хижняк, каноїстки Людмила Лузан та Анастасія Рибачок (Четверикова ), борчиня Ірина Коляденко.
У Токіо не було олімпійської нагороди у шаблістки Ольги Харлан. Але для неї у Парижі була вже 5-та Олімпіада у її спортивній кар’єрі. І Ольга встановили з двома паризькими медалями рекорд серед атлетів України за кількістю відзнак Ігор – 6 олімпійських медалей.
Тепер до порівняння і оцінок.
Є одна об’єктивна обставина, яку не можна залишити поза увагою – два з половиною роки із трьох, які відділяють дві останні Олімпіади, 2021 і 2024 років, Україна і її спортсмени провели в умовах повномасштабної агресії і прагнення всеосяжної руйнації з боку підлого сусіда. Те, що за таких умов Україна зуміла підготувати і спрямувати до Парижа повноцінну збірну, погодьтеся, вже можна вважати здобутком.
Якщо говорити про здобутки суто спортивні, вбачаються дві порівняльні тенденції. Так, сьогодні, ми поступаємось за кількістю і якістю спортивних звитяг від перших п’яти Олімпіад за нашої участі. У деяких видах спорту ми втратили позиції, які були приводом нашої гордості і нагород. Ніхто не відміняє необхідності прагнути виправлення становища і відновлення традицій.
Але, коли поглянути на результати трьох останніх Олімпіад, можна говорити і про зрушення у позитивний бік.
Україна показала найкращий результат за 12 років на Олімпійських іграх за кількістю «золота».
На двох попередніх Іграх України сумарно здобули таку ж кількість медалей: дві – в Ріо-2016 та одну у Токіо-2020.
Відповідно збірна України має найкращий результат у підсумковому загальнокомандному заліку за три останні Олімпіади.
Погляньте на здобутки Олімпіади-2024 низки не останніх у спортивному житті країн.
Також, як і ми, три золота мають Бразилія, Іран, Румунія, Грузія, Бельгія, Болгарія, Сербія і Чехія. По дві нагороди найвищого ґатунку виграли Данія, Азербайджан, Хорватія, Куба, Словенія, Австрія. По одному золоту здобули Ізраїль, Польща, Казахстан, Ямайка, Південна Африка, Швейцарія, Португалія, Греція, Аргентина.
Так, є потенціал, який могли і мали використати вже зараз у Парижі. Так, є помилки і недопрацювання, над якими необхідно ретельно і наполегливо попрацювати – десь треба зміна покоління, десь зміна керівництва. І, якщо, у такій роботою невідкладно і ефективно докласти зусиль, то Олімпіада підтвердила враження, що українці залишаються спортивним народом із великими ще не використаними можливостями.
«ЗОЛОТЕ» ПОВЕРНЕННЯ
Минулого номера газети ми згадували про два золоті здобутки українських атлетів – у командних змаганнях жінок-шаблісток і Ярослави Магучіх в стрибках у висоту. За той час український доробок поповнився ще однією золотою нагородою. В боксерському турнірі Олімпіади перемогу здобув Олександр Хижняк.
Рівно рік назад, день у день, 7-го серпня 2021 року на Олімпіаді в Токіо золота нагорода в останній момент прикро «вислизнула» із рук Олександра Хижняка. У фінальному поєдинку вагової категорії до 75 кілограмів тоді він поступився бразильцю Геберту Соузі. Хижняк впевнено почав бій і переконливо по ходу виграв за очками від суддів всі три раунди. Проте наприкінці несподівано пропустив удар на зустріч. Суддя відразу зупинив гру та віддав перемогу бразильцю за нокаут.
І ось настало 7 серпня 2024 року вже на Олімпіаді в Парижі. Фінальний бій за участі Олександра Хижняка. За словами Олександра, цей день він наближав і очікував щодня три роки після тої болючої поразки.
А це було не просто, спортивне життя приготувало для Хижняка новий виклик. Напередодні нинішньої Олімпіади український боксер отримав складну травму – розрив біцепса. На відновлення та підготовку до змагань спортсмен мав лише півроку. Медики сумнівалися в можливості повноцінно відновитися. Так, з питаннями до функціонального стану мі нестримною жагою здобуття свого олімпійського «золота», Олександр Хижняк відбув до Парижа.
На шляху до фіналу Олімпіади-2024 уже у ваговій категорії до 80 кілограмів Хижняк здобув три непрості перемоги, зокрема в останньому бою він здолав чинного олімпійського чемпіона – кубинця Арлена Лопеза, програвши перший раунд поєдинку.
У фіналі змагань Хижняку протистояв чемпіон світу-2024, казахстанець Нурбек Оралбай. Після двох раундів бою рахунок по очках від суддів був рівний. Усе вирішив третій раунд, у якому судді одностайно віддали перевагу українському боксеру. Красива переконлива перемога, символ духу і незворушної волі до перемоги! 29-річний Олександр Хижняк довів собі і всім – його звання є олімпійський чемпіон.
Ще два українських боксери, які брали участь в Олімпіаді-2024, можливо, подібні мрії залишили на майбутнє. 25-річний Дмитро Ловчинський, дворазовий чемпіон України, дебютант олімпійських змагань, у ваговій категорії понад 92 кілограми у 1/8 фіналу програв нокаутом австралійцю Теремоані Теремоана. 20-річний Айдер Абдураімов теж вперше змагався на Олімпіаді. У ваговій категорії до 57 кілограмів в 1/8 фіналу одноголосним рішенням суддів поступився Хав’єру Діасу, кубинцю, який представляв Болгарію.
БОРЦІВСЬКІ МЕДАЛІ
На олімпійські змагання з боротьби у нас були небезпідставні сподівання, особливо, на греко-римську. У складі української команди були олімпійський чемпіон попередньої Олімпіади в Токіо Жан Беленюк і її срібний призер Парвіз Насібов. Певною мірою ці надії виправдалися, щоправда, тепер обійшлося без олімпійського золота. Визначальні сутички українських борців відбувалися у рівній напруженій боротьбі. Для кращого результату десь, можливо, не вистачило одного зусилля, десь, можливо, і везіння.
Жан Беленюк, який змагався у категорії до 87 кілограмів, для виходу до фіналу мав перемогти іранця Аліреза Мохмадіпіані. Сутичка завершилась нічийним рахунком 3:3, але завдяки останній активній дії (такі правила) – на користь іранця. Українцю не вистачило ледь-ледь. У боротьбі за бронзову нагороду додаткові показники не знадобилися – Беленюк переміг польського атлета Аркадіуша Кулинича – 3:1. 33-річний Жан Беленюк заявив про закінчення борцівської кар’єри після змагань Парижа.
Складним був шлях до фіналу і в 25-річного Парвіза Насібова. Наш борець здолав першого сіяного з Азербайджану Хасрата Джафарова теж після рахунку 3:3, але завдяки останній активній дії уже на користь українця. У фіналі Насібов не зумів перевершити свій токійський результат, мінімально у запеклій конкуренції поступившись іранцю Саїду Есмаілі – 5:6. У Парвіза друга поспіль срібна медаль Олімпіади.
А незабаром, у передостанній змагальній день Ігор-2024, ще одну срібну нагороду і завершальну для збірної України, здобула у жіночій вільній боротьбі 25-річна Ірина Коляденко. Олімпіада-2024 стала для Коляденко другою в кар’єрі. Українка дебютувала в Токіо-2020, де здобула «бронзу». У півфіналі Парижа-2024 Коляденко взяла реванш за токійську поразку у лідерки посіву, представниці Киргизстану Айсулу Тинибекової – 9:2. Але на фінал сил у Ірини на чинну віце-чемпіонку світу японку Сакуру Мотокі вже не стало. Наша борчиня беззастережно поступилася – 1:12.
Проте для України це перше «срібло» у жіночій вільній боротьбі. «Золото» здобувала ще 2004 року в Афінах Ірина Мерлені.
Серед представників чоловічої вільної боротьбі лише 30-річний Муразі Мчедлідзе дістався до медальної стадії змагань у ваговій категорії до 97 кілограмів. Але вибороти олімпійську медаль не вдалося. У сутичці за бронзову нагороду Олімпіади він поступився чинному віце-чемпіону світу Магомедхану Магомедову з Азербайджану – 0:10.
«СРІБНЕ» ЗАВЕРШЕННЯ ОЛІМПІАДИ
А на останок Олімпійських ігор-2024 срібну медаль до скарбнички збірної України на каное-двійці привезли наші веслувальниці Людмила Лузан і Анастасія Рибачок. Для цього довелось добряче попрацювати у фінальному запливі на 500 метрів. Екватор дистанції – 250 метрів – українки перетинали шостими. Але ж не даремно Людмила і Анастасія у каное-двійці мали титул віце-чемпіонок Олімпіади-2020. Потужний фінішний спурт приніс їм срібну нагороду тепер і Олімпіаді-2024. Стабільність – ознака класу.
НЕСПРАВДЖЕНІ СПОДІВАННЯ
Так, і за нинішніх умов та обставин були реальні сподівання на здобутки, які закінчилися розчаруванням.
Не очікували ми, що наша чоловіча команда плавців у повному складі «потоне у якійсь форс-мажорній епідемії». Хороші традиції боротися за медалі у нас є в артистичному плаванні. Були надії на досвід і підтверджене уміння в потрійному стрибку у Марини Бех-Романчук. Не весь свій потенціал ми використали у деяких дисциплінах веслування. Ми знаємо, що на більше здатен у стрибках у воду Олексій Середа, і не тільки він. До жіночої шаблі може підтягнутися і жіноча шпага, там теж є дівчата з досвідом і здобутками. Чоловіки спортивної гімнастики, попри те, як на них «дивляться» судді, можуть і мають доводити свою відмінну майстерність. І у футболі зовсім не обов’язково програвати іракцям. Дар’я Білодід своєю «бронзою» на Олімпіаді-2020 ще не сказала свого останнього слова у дзюдо. Вміють, ще крім Сергія Куліша, наші атлети не гірше інших влучно стріляти. Можна і треба уникати у відповідальний момент травм з Камілою Конотоп у важкій атлетиці. І це ще не всі українські спортсмени згадані, які доводили, що здатні на гідні здобутки і результати.
Ясно, що не буває так, щоб всі надії і сподівання збувалися. Але прагнути до цього необхідно. Цілеспрямовано і наполегливо. Без «попелу на голову» і без «солі на рану». Щиро, грунтовно і самовіддано. Тоді буде ще реальний шанс. А, якщо є шанс, то має бути й перемога.
Антон КУЩ