Локальні помилки

Континентальну першість наші баскетболісти покидають на стадії 1/8 фіналу, хоча на цьому турнірі «синьо-жовті» могли розраховувати на значно кращий результат.

Не варто приховувати, що великий оптимізм прийшов до нас після перемоги над Італією в групі, а також поразка у грі з греками вважалася перспективною, адже тоді ми слабко провели лише одну чверть, а 30 хвилин українці на рівних боролися з сильним опонентом. Після цього був ще один груповий іспит у знайомому Мілані, коли наша команда поступилася міцному хорватському колективу.
У тій зустрічі підопічні Айнарса Багатскіса грали непогано, причому ми реально могли боротися за виграш… Та все ж варто визнати, що не завжди вдається правильно налаштуватися на матч, коли ти наперед знаєш, що поразка з невеликою різницею в рахунку нічим не відрізняється від перемоги з точки зору турнірних варіантів. Завчасно були підозри, що доведеться рахувати особисті зустрічі у протистоянні трьох колективів, адже ну було сумнівів, що італійці в останньому турі переграють Великобританію.
Так і сталося. У внутрішній суперечці України, Хорватії та Італії команди мали по одній перемозі, але за різницею м’ячів ми могли похвалитися показником «+6», хорвати напрацювали на «0», а Італія залишилася з балансом «-6». Звідси й приємне для нас розташування в підсумковій класифікації групи С, команди якої за шаховим принципом в 1/8 фіналу потрапляли на представників секстету D, де цікаву для нас третю сходинку посіли поляки.
Звітна зустріч відбулася вже не в Італії, а на німецькій території (Берлін), де знову ж український колектив зіграв пристойно. Про цілісні 40 хвилин гри говорити не варто, але тривалих провалів у нас не було, хоча подібною грою відповідали наші географічні сусіди. Тому протягом насиченого, цікавого та видовищного матчу нікому не вдавалося здобути відчутну перевагу в рахунку. Початок зустрічі трохи схвилював, але на 0:5 наша команда відповіла ефектними данками заокеанських хлопців – Олексія Леня та Святослава Михайлюка.
Якщо ж говорити про загальну картину, то Олексій провів дуже посередню зустріч… Хоча також варто зазначити, що важкий центровий взагалі виглядає чужим елементом в нашій команді, яка надає перевагу швидкій грі в обороні та атаці. Тому активно критикувати Леня навряд чи варто, але при цьому можна зрозуміти, чому в рідному «Сакраменто» українець отримує мінімум ігрового часу. Під такого гравця варто адаптувати гру команди в окремо взятих атаках, однак не завжди вдається це зробити.
На жаль, цей фактор став визначальним у четвертій чверті, в середині якої Багатскіс одночасно кинув у бій важких Леня та В’ячеслава Боброва, що привело до повної втрати нашого головного козиря – швидкості. Схоже, це визначальна помилка наставника… Тому за дві з половиною хвилини рахунок з 76:76 перетворився на дуже неприємні цифри – 78:87. І це за три хвилини до фінальної сирени! Наш наставник повернувся до моделі гри з підвищеною рухливістю, яку забезпечували, приміром, Іссуф Санон та Іван Ткаченко. Іссуф грав з невеликим ушкодженням, але навіть в такому стані він залишався лідером колективу.
Спільними зусиллями нам вдалося підібратися до суперника на відстань однієї результативної атаки 86:88, а до завершення зустрічі залишалося лише 46 секунд та наше володіння м’ячем. Треба було швидко завершувати атаку, аби потім поляки не використали увесь час на свій наступальний акт… Це наші хлопці розуміли, а у відповідальний момент ініціативу на себе взяв Михайлюк, який самотужки пішов під кільце, та важкий кидок не став результативним. Після цього суперник теж помилився у своїй атаці, однак на підборі зіграти не вдалося, тому Денису Лукашову довелося порушувати правила. На жаль, ЕйДжей Слоутер штрафні кидки виконав бездоганно, після чого непідготовлений кидок здалеку від Санона не приніс нам успіх.
Черговий фол себе не виправдав, адже Міхал Соколовський два очки набрав, а коли миттєвий кидок Михайлюка з периметра виявився невдалим, довелося визнати поразку. Шкода, що у вирішальний момент, про який говорилося раніше, Святослав зважився на занадто оптимістичний прохід під кільце… Можливо, наш хлопець у той момент думав не стільки про командні інтереси, скільки про власне працевлаштування, адже під час чемпіонату Європи керівники «Торонто» вирішили припинити співпрацю з нашим земляком.
Однак за підсумками першості критикувати наших хлопців не варто: вони показали гру непоганого рівня, але окремі помилки змусили занадто рано припинити боротьбу, тому «синьо-жовті» лише повторили свій результат, зафіксований на минулому турнірі у 2017 році, коли ми також вилетіли в 1/8 фіналу. Про головну причину поразки сказав Багатскіс: «Вважаю, що нашою проблемою у грі з Польщею стала не оборона, а атака, де було занадто багато втрат, за які суперник карав нас. Також здалеку поляки влучали значно частіше, а у нас триочкові кидки не пішли. Та навіть в такій ситуації я вдячний хлопцям за проведену роботу – ми були командою однодумців з високим рівнем мотивації, а це дуже важливо. Може, трохи виділялися Санон та Михайлюк, але в кожному колективі є гравці, які діють трохи краще, ніж інші. Іссуф, звісно, провів увесь турнір на дуже високому рівні, це ж стосується Святослава, якому бажаю якнайшвидше знайти новий клуб .
А чемпіонат Європи продовжується вже без нас… На 13–14 вересня заплановані ігри 1/4 фіналу, а потім підуть півфінали (16 вересня), гра за третє місце (18 вересня) та фінал (18 вересня).

Савелій СТУС

1/8 фіналу
11.09.2022
Україна – Польща – 86:94 (21:24, 24:18, 22:27, 19:25).
УКРАЇНА: Лукашов (2 + 6 передач), Михайлюк (12 + 8 підбирань), Лень (9 + 8 підбирань), Близнюк (7), Герун (3); Ткаченко (10), Бобров (15), Пустовий (13), Санон (13 + 8 передач), Сидоров (2), Зотов.