Збірна Англії цілком заслужено і по ділу здобула титул чемпіона Євро U-21. Безумовно успішним можна вважати кінцевий результат виступу на молодіжному єврочемпіонаті збірної України. Є історичний здобуток – путівка на Олімпіаду-2024. Хотіли замахнутися на більше, поки не змогли.
1/2 фіналу
5 липня
Іспанія – Україна – 5:1 (2:1)
Голи: Руїс (17), Сансет (24), Антоніо Бланко (54), Орос Уарте (68), Гомес (78) – Бондаренко (13).
Фінал
8 липня
Англія – Іспанія – 1:0 (1:0)
Гол: Кертис Джонс (45+4).
І в англійців, і в українців останнім суперником на нинішньому Євро U-21 були іспанці. Протилежний результат. У цьому огляді є спроба провести якісь паралелі між цими матчами. Звичайно, досить умовно. Але ліпше рівнятися на кращих, аніж топтатися на місці, а тим більше розчулено пишатися, що «два роки назад ми про таке не могли і мріяти».
Фінал видався «делікатесною стравою» для футбольних гурманів. Він виявився маловидовищним у подіях, все вирішив один абсолютно курйозний гол, та й голеві моменти за дев’яносто хвилин можна полічити на пальцях однієї руки. Всі головні емоції поєдинку сконцентрувалися буквально у кількох завершальних секундах уже компенсованого до основного часу. Півфінал Україна – Іспанія видався значно багатшим на події. Якби ж зі знаком плюс для нас.
Аналогії (першІ 15 хвилин матчів)
Що поєднує якоюсь мірої ці два матчі – схожа стилістика побудови гри команд. Як Україна з іспанцями, так і Англія з ними ж, грали, так званим, другим номером, не претендуючи на територіальну перевагу, а роблячи ставку на швидкі контратаки. Навіть розвиток подій у матчі до певного часу загалом був чимось схожим. Щоправда, з різним результатом. І Україна, і Англія зуміли піймати іспанців на швидких контрвипадах (англійці навіть двічі поспіль). Тільки українці змогли використати свою нагоду, а англійці – ні.
На 13 хвилині півфіналу Україна – Іспанія Георгій Судаков вчасно і точно ом’ячив фірмовий забіг Михала Мудрика. Той виконав набір дій, за які удостоївся похвали у попередньому матчі, дриблігом позбувся захисників і зробив передачу на партнера. Дещо допоміг вдалий рикошет, але головне, шкіряна куля дісталася до набігаючого Артема Бондаренка, і від нього благополучно дісталася і сітки воріт іспанців. Збірна України повела у рахунку 1:0.
На 5 хвилині фінального матчу Англія – Іспанія англієць Ентоні Гордон заплутав суперників, прорвавшись крізь лінію оборони та вийшов на ударну позицію, але із його пострілом у нижній кут воріт впорався іспанський голкіпер Арнау Тенас. А за хвилину той же Гордон утік від захисників, зробив націлену передачу на партнера, який не зумів поцілити по м’ячу за пару метрів перед воротами. Іспанці зрозуміли, що тут роздолля не буде і куди обережніше стали грати у захисті. Гра перейшла у вивірене русло дій з обох боків. Іспанці більше володіли м’ячем, англійці не надавали їм жодного шансу в атаці, натякаючи, що кожної миті здатні випустити свою контратакувальну «стрілу». Збірні Англії і Іспанії пребували в очікувальній стадії на нулях.
Після цієї подієвої увертюри сюжетні лінії фінального матчу і півфінального за участі збірної України кардинально розійшлися.
Англія – Іспанія (15–45+ хвилини)
У Іспанії пару ударів із-за меж карного майданчика було. На відміну від поєдинку з Україною, іспанці не влучали у ворота (їм реально заважали це зробити), а головне – було видно, що, знову ж таки на відміну від українського півфіналу, воротар явно встигав закривати кут воріт.
На 44 хвилині для іспанців пролунав тривожний дзвіночок. Після подачі штрафного англієць Леві Колвілл замкнув головою подачу зі штрафного. Удача посміхнулася іспанцям– м’яч влучив у стійку воріт. А за кілька хвилин капризна пані Фортуна над ними ж уже насміялась. На компенсованих хвилинах тайму стався курйоз, який виявився доленосним у підсумку фіналу. Збірна Англії отримала право на перспективний штрафний удар метрів за 22 до воріт і майже по центру. Виконання удару було так собі. Воротар реагував і як мінімум відбив би. Але по ходу м’яч знайшов спину Кертіса Джонса, функція якого була тільки закривати огляд воротареві, і який максимально ухилявся від м’яча. Джонс не встиг уникнути зіткнення і шкіряний рикошетом весело заскочив у порожній кут воріт Іспанії. Ось так у цьому житті буває – елементарна незграбність людини зрештою сприяє отриманню «золота». Та тут не обійшлося без помилки воротаря іспанців. На штрафні з такої небезпечної позиції у стінку зазвичай ставлять не 4-ри, а 5-ть, а то й 6-х гравців. Тоді б після рикошету м’яч знайшов би не вільний простір, а когось з гравців Іспанії. Все треба враховувати. Навіть неймовірні обставини.
Україна – Іспанія (15–45 хвилини)
Тут така дилема – з одного боку треба без комплексу меншовартості, з вірою у свої сили і можливості, а з іншого – якось зважати на реалії.
На відміну від англійців (ну, не забили, але не дамо і забити вам), наші після забитого м’яча вирішили чомусь пограти з іспанцями у розкутий футбол. Може десь у глибині підсвідомості промайнула думка – а чи не дотиснути суперника на переможній хвилі? Іспанці нам подякували і дуже швидко відповіли. На 17 хвилині у вільну зону запустили Абель Руїса. Його зустрічав Володимир Бражко (опорний півзахисник поставлений чомусь грати у захисті), який поступився найнебезпечнішому у лавах суперника гравцеві і в швидкості, і в техніці. Вирішальне, що у протидії лідеру атак суперника не було ніякої підстраховки (всі пішли дотискати іспанців). Те що потім намагалися рятувати ситуацію Анатолій Трубін разом із Максимом Таловєровим, було уже не суттєвим. Іспанець легко завершив справу. Здавалося, з невдалих дій треба робити висновки і бажано швидко. 24-та хвилина. Іспанці удвох просуваються лівим флангом. Наших навколо них п’ятеро(!). То пусто, то густо. Чомусь там і центральний захисник Таловєров опинився. Іспанець виявилося трохи розуміється у футболі і природньо переводить м’яча у центр атаки. А тепер – стоп-кадр. По центру у іспанців набігає двоє. Наші двоє захисників (Арсеній Батагов, Костянтин Вівчаренко) аж за п’ять метрів від них ближче до своїх воріт, ще двоє наших (Гергій Судаков, Михайло Мудрик) не поспішаючи за п’ять метрів позаду. Роздолля, атакуй – не хочу. Один іспанець не дотягнувся до м’яча, іншому викотилося «на блюдечку». Підлаштувався, подивився, ударив. Удар, до речі, вийшов не із розряду таких, що не беруться (попри невеличкий рикошет), але Трубін не взяв.
Наприкінці тайму у збірної України був таки шанс. Знову після проходу Мудрика (щоб ми без нього робили). На простріл відгукнувся Данило Сікан (віднайшовся). Пробив у боротьбі і непогано, але слабенько. Там є воротар.
Другий тайм. Англія – Іспанія
А особливо з другого тайм фінального матчу нема чого і згадувати, окрім останніх драматичних секунд. Зрозуміло, що іспанці з усих сил прагнули відігратися. Багато метушні навколо карного майданчику і навіть в ньому. Все без толку. Непробивна англійська стіна. Англійці не соромилися захищатися і умінням, і числом – по 7–8 футболістів. Шансів у іспанців практично не було. Лише одного разу в середині тайму дали Руїзу з близької відстані пробити головою. Якби влучив, може щось і сталось. Характерно, що голкіпер збірної Англії не мав й нагоди продемонструвати свою майстерність. Коли пару разів м’яч долітав до нього після дальніх ударів, легко забирав його до рук. Більше того англійці, особливо ближче до кінця ігрового часу, коли іспанці змушені були ідти ва-банк, мали не одну нагоду опустити фінальну завісу матчу. Якраз голкіперу збірної Іспанії, на відміну від свого англійського колеги, кілька разів довелося добряче попрацювати.
Найяскравіша та інтригуюча подія фіналу – пенальті на останніх секундах компенсованого часу матчу у ворота Англії. Англійці протягом турніру не пропускали жодного м’яча. І не пропустили. Їхній кіпер Джеймс Траффорд парирував удар з позначки Абель Руїса, добивання Аймара Ороса. Коли ворота уже були порожні, третій удар іспанців пішов у небо.
Якась містична сила охороняла ворота Англії на цьому турнірі. Фантастична розв’язка! Класний переможний прагматичний і розумний футбол.
Другий тайм. Україна – Іспанія
Збірна України могла перезавантажити гру на самому початку другого тайму. Судаков дотепно і зручно п’ятою викотив м’яч під удар Бондаренку. Бив наш гравець точнісенько із тієї позиції як нам забивали другий гол. Так само без перешкод, цього разу іспанці ловили гав. Ударив сильно і високо. Залишилось на табло 1:2. До 54 хвилини, коли той же Бондаренко у нескладній ситуації у своєму карному майданчику «технічно» викотив м’яч під удар Антоніо Бланко. Тубін падав, але не дістав. Останній шанс повернути нашу команду у гру в середині тайму був знову ж таки у Бондаренка. М’яч післа його удару з-за меж карного майданчику летів майже в дев’ятку. Іспанський воротар стрибнув і витягнув. У час, що залишався, Трубін ще двічі падав і не діставав м’яча після дальніх ударів суперника. У таких подробицях оповідаю, щоб підвести до висновку: коли їхні футболісти влучають у ворота, а наші в аналогічній ситуації ні, коли наш воротар падає за м’ячем і пропускає, а їхній в аналогічній ситуації стрибає і відбиває – результат логічний і закономірний.
Критичний оптимізм
Тактичні ходи мають бути продуманими, вивіреними і, не менш важливо, кадрово забезпечені. Зі збірною Іспанії вирішили грати в три центральних захисники. Ок, став трьох центральних захисників. До Таловєрова і Батагова Олександра Сироту, наприклад. Йому така схема знайома. Відправити Бражка в центр оборони – це була авантюра. Він опорний півзахисник і гра в захисті не його чеснота. Тому помилки.
Натомість доручити Бондаренку роль опорного півзахисника теж вельми сумнівна ідея. Він ситуативно може виконувати такі функції, але має більшу схильність до творення, а не до руйнівної роботи. Тому й провали у цій зоні. Та й помилки Бондаренка у захисті воріт.
Атакувальні рейди флангових захисників добре, але в першу чергу вони захисники. Якщо не встигають повертатися, не працює підстраховка – або шукати інших, або здйснювати таку тактику у чітко регламентованих межах.
Не можна розраховувати на великі здобутки, не маючи дієвого атакувального «накінечника». Георгій Сікан і Владислав Ванат із цією функцією великою мірою не впоралися, тим більше запасний Богдан В’юник. Якщо футболіст перевтомлений, навіть основний, треба добре подумати чи варто його ставити на гру, або вчасно міняти на свіжого. Коли футболіст ледве пересуває ноги – він уже не боєць. Реагувати треба до і під час гри, а не скаржитися на це уже після всього. Трубіну треба тренувати стрибок, щоб тягнути м’ячі з кутів.
Важливо – нашій команді забракло стабільності. Як в командних діях, так і в грі окремих виконавців. Хороші ігрові відрізки і матч з французами показав, що потенціал є. Головне – є базис, від якого можна рухатися далі і вище. На це і сподіваємось.
Роман СЛАВЕНКО