Груповий етап. 4-й тур
Друге побачення дніпровського колективу з найсильнішою командою Ліхтенштейну завершилося нашою перемогою, однак важливі три очки вдалося взяти у надзвичайно напруженій боротьбі.
13 жовтня
«ВАДУЦ» (Ліхтенштейн) – «ДНІПРО-1» (Україна) – 1:2 (1:1)
Голи: Амаш (25), Растодер (30), Довбик (90+1).
Трохи раніше «Дніпро-1» на умовно своєму полі в словацькому місті Кошице не зміг здолати «Вадуц», хоча тоді саме ми першими здобули гольову перевагу. Але пізніше гості відповіли двома голами, а ми з величезними потугами досягли нічийного результату. Тоді здалося, що проблемою наших гравців стала недооцінка суперника, що розташовується у хвості турнірної таблиці другого дивізіону швейцарського футболу. Після несподіваної втрати двох пунктів виникла підозра, що друга зустріч команд не розчарує, адже вдруге поспіль підопічні Олександра Кучера не могли легковажно поставитися до протистояння…
І якщо відштовхуватися від цієї теорії, то доведеться говорити, що й в Словаччині причиною нашої невдачі (2:2) стала не погана мотивація дніпровських футболістів, а виключно ігрові аспекти. На певному етапі в Кошице «Вадуц» зміг створити нам складнощі, маючи перевагу в колективній швидкості, причому історія повторилася на арені «Рейнпарк», коли для нас навіть нічийний результат вважався певним досягненням, якщо подивитися на характер дуелі.
Знову хлопцям Кучера не вистачало командної швидкості, про що ми дізналися досить швидко. Немає сумнівів, що й наставник нашого колективу бачиш цю проблему, однак нічого не міг з цим зробити. Та й активності окремих виконавців нам не вистачало. Досить ініціативним виглядав хіба що Домінго Бланко, але це не швидкісний гравець, що також стосується Седдіка Балулі. Якісні прискорення може демонструвати Олексій Гуцуляк, але він в той вечір не продемонстрував свій максимум.
Говорити про відверто слабку гру того чи іншого виконавця «Дніпра-1» не варто, оскільки погано чи поганенько грали усі футболісти. Саме тому загальне негативне враження від гри колективу варто вважати цілісним, бо насправді здавалося, що мінімум увесь другий тайм ми грали вдесятьох. Наших хлопців зазвичай не було в атаці й не було в обороні, тому величезні вільні зони виникали дуже часто. А пов’язано це саме з нестачею командної швидкості, оскільки більш працьовиті гравці «Вадуца» якісніше закривали найважливіші ділянки поля, а наша команда просто пливла за течією…
Хоча приємно, що у важкій ситуації безпосередньо Кучер розраховував на максимальний результат, що доводять його заміни – усі п’ять штук використав наставник, не залишаючи простору для маневру на останні хвилини. Хочеться сказати, що вихід Володимира Танчика на місце Гуцуляка викликав певне розчарування, адже Танчик у поточному сезоні запам’ятався лише невдалими подачами з флангу: їх було багато, але усі неточні. Добре, що Володимир хоча б якоїсь швидкості нам додав, хоча загальна неприємна картина все ж суттєво не змінилася. Прискорення нашого хлопця ніхто не підтримував. Може, це втома потихеньку наздогнала команду після насиченої частини сезону…
Добре, що дуже довго нас рятували вищі сили та Макс Валеф, а ще трохи пощастило, що виконавської майстерності гравцям «Вадуца» переважно не вистачає. Тому господарі поля в другому таймі не змогли скористатися величезними вільними зонами на половині поля «Дніпра-1». Статистика за останні 45 хвилин вражає: удари – 13 проти 3 на користь суперника, удари у площину воріт – 4 проти 1 на користь суперника. Однак наш єдиний влучний «постріл» дозволив вибороти несподівану перемогу! До стартового сигналу арбітра, звісно, ми б не здивувалися переможному рахунку 2:1, але зробити такий результат, коли опонент тебе відверто переважає, – це непересічне досягнення. Причому приносити воно повинно не лише позитивні емоції, а й правильні висновки.
До перерви наша команда грала досить непогано, зумівши відзначитися голом, але при цьому й Валефу довелося одного разу діставати м’яч із сітки своїх воріт. Успіх гостям принесла подача зі стандарту від Балулі, з якою впоралися гравці «Вадуца», але на підборі зіграв Яніс Амаш. Не дуже часто подібні «постріли» приносять успіх… У нашому випадку лівий захисник теж вдарив не кращим чином, однак Беньямін Бюхель побачив лише момент удару, коли закручений м’яч пішов праворуч, але голкіпер не помітив, що специфічне обертання дозволило «кулі» змінити траєкторію руху – ліворуч, тому Бюхель не зміг врятувати свою команду.
Однак швиденько «Вадуц» відігрався, коли передача Фабіо Фера несподівано дійшла до Ельміна Растодера, до якого не встиг Володимир Адамюк. А вже перед фінальним свистком згаданий Танчик несподівано відзначився якісною подачею, чим скористався найкращий український нападник сьогодення Артем Довбик. Розчаруванню гравців колективу з Ліхтенштейну не було меж, адже вони напрацювали на перемогу, можливо, навіть варто говорити про віртуальний тріумф з великим рахунком, однак, як згадувалося, в той вечір вищі сили були на нашому боці.
Саме три очка дозволили нам відчутно покращити своє турнірне становище, тим паче що «Аполлон» несподівано переграв нідерландську команду. Саме з кіпріотами наступна зустріч вирішить майже все. Для того, щоби гарантувати собі друге місце, нам цілком вистачить нічийного результату. Однак налаштовуватися треба на перемогу, адже в такій ситуації перше та друге місця – це різні речі. Головна сходинка квартету дозволить напряму пройти в 1/8 фіналу Ліги конференцій, а «срібна» позиція змусить проводити додатковий раунд на виліт з якимось колективом, що фінішує третім в Лізі Європи. Саме до цього в Лізі Європи прагнуть наші динамівці. Якщо все ж українські колективи опиняться у цьому раунді, то вони не зможуть зустрітися, оскільки представники однієї асоціації будуть розведені в процесі жеребкування. Також відомо, що другі команди Ліги конференцій будуть сіяними, а треті клуби Ліги Європи – несіяними. Однак це буде потім, а спочатку треба завершити груповий етап.
Ігор КРОВНИЙ