11-й тур
11-й тур. Жодного нічийного матчу. Загальна перемога гостей – 6:2. Результативний тур – 28 голів. (в середньому – 3,5 за поєдинок). Хоча тренери ледь не одноголосно скаржаться на недостатню реалізацію моментів. Але в цьому огляді я не буду зосереджуватися на ігрових епізодах кожного матчу. Переконаний, по-перше – футбол треба дивитися, а не читати переповідки, хто, куди і коли буцнув м’яча, по-друге – детальної статистики кожного поєдинку, яку ми подаємо, плюс коментарів тренерів цілком достатньо для загального уявлення про перебіг матчу. Ліпше зосередитися на цікавих обставинах, які супроводжують тур та показових тенденціях, які він може визначати.
А головною цікавинкою 11-го туру був дебют у статусі виконуючого обов’язки головного тренера «Шахтаря» директора з футболу клубу Даріо Срни.
20 жовтня
«ОБОЛОНЬ» (Київ) – «ЗОРЯ» (Луганськ) – 2:4 (2:2)
Голи: Суханов (20, 27 з пенальті) – Герреро (5, 38), Батагов (74), Антюх (88 з пенальті).
«МЕТАЛІСТ 1925» (Харків) – «КРИВБАС» (Кривий Ріг) – 1:3 (1:2)
Голи: Вачіберадзе (39) – Задерака (3, 68), Кожушко (32)
21 жовтня
«ШАХТАР» (Донецьк) – ЛНЗ (Черкаси) – 3:0 (1:0)
Голи: Сікан (20), Келсі (83, 90).
«ЧОРНОМОРЕЦЬ» (Одеса) – «МИНАЙ» – 3:0 (1:0)
Голи: Шторгін (19, 68), О. Кузик (81).
«ОЛЕКСАНДРІЯ» – «КОЛОС» (Ковалівка) – 0:1 (0:1)
Гол: Лучкевич (45+1).
Вилучення: К. Попов (53).
22 жовтня
«ДИНАМО» (Київ) – «ДНІПРО-1» (Дніпро) – 0:1 (0:1)
Гол: Гуцуляк (13).
«ВЕРЕС» (Рівне) – «РУХ» (Львів) – 2:5 (0:2)
Голи: Сікейра (82), Балан (89) – Теслюк (13), Климчук (33), Пастух (65, 85), Квасниця (88).
«ВОРСКЛА» (Полтава) – «ПОЛІССЯ» (Житомир) – 0:3 (0:1)
Голи: Кушніренко (37), Макуана (54), Шастал (90+1).
Вилучення: Хрипчук (90).
ДИВІТЬСЯ, ХТО ПРИЙШОВ
Власне Даріо Срна в українському футболі особа давнішня і знана. Тому тут точніше буде сказати – хто перейшов у інший статус. І раніше лунали думки – а чи не призначити головним тренером «Шахтаря» Срну? Але сумнівна складова цієї думки «А чи?» значно переважала стверджувальну «Призначити». Тому раптове звільненная Патріка ван Леувена і призначення на його місце виконуючим обовязки головного тренера саме Даріо Срну стало певною несподіванкою. Мабуть, і для нього самого. Причому, судячи із заявлених позицій Срни, не дуже бажаною. Зрозуміло, що всіляко публічно підтримуючи таке рішення вищого керівництва Шахтаря, він весь час не забуває повторювати, що особисто ще не готовий до такої почесної і відповідальної місії. Звісно, погоджуючись на таке своє тимчасове призначення, Даріо, очевидно, і в спілкуванні з Рінатом Ахметовим і, точно, в діях з генеральним директором клубу Сергієм Палкіним, докладав максимум зусиль, щоб це призначення було якнай тимчасовішим. Його позицію на суто людському рівні можна зрозуміти – занадто велика різниця персональної відповідальності між статусами головного тренера команди і директора по футболу клубу. Або, як кажуть, синиця в руках. «Прийду з рішенням очолювати, коли буду готовий», – обіцяє Даріо Срна. Але в «Шахтарі» не принято відмовляти на будь-яке особисте прохання президента клубу.
До речі, повертаючись до негайної відставки уже колишнього очільника команди ван Леувена, до вже поширених причин такої різкої реакції на його персону, можу додати ще одну, яка виглядає дуже правдоподібною. Поточні результати, якісь тертя в колективі тощо, це все те, що додалося до аргументації до такого кардинального рішення. Головна причина у певних розбіжностях у баченні футбольного функціонування і розвитку «Шахтаря». Кажуть, ван Леувен мав наполегливість щось заперечувати і не погоджуватися. А Рінат Леонідович, це добре відомо, справді дуже переймається до справ клубу і бере у них активну участь.
ЧОМУ «ШАХТАРСЬКИЙ ФУТБОЛ»
Перша реакція на подібне визначення це, звісно, згадка про кращі часи «Шахтаря», коли гірники досягали вагомих успіхів і яскравих перемог як в Україні, так і в Європі. Саме до цього періоду апелював відразу по новопризначені Даріо Срна, впроваджуючи визначення «шахтарський футбол», ніде не згадуване у сучасній футбольній теорії світу та України.
Дуже розумний і, можливо, єдино правильний крок Срни у його ситуації. А що він міг ще зробити як фахівець з нульовим досвідом тренерської діяльності, окрім як спробувати здійснити позитивний психологічний струс команди. Тим більше, Даріо людина достатньо енергійна для цієї мети (до слова, на відміну від ван Леувена).
І на дебютний тренерський матч Срни з ЛНЗ цього вистачило. Якщо говорити про суто тренерські нововведення Даріо Срни, то їх насправді було небагато. В основному кадрового характеру і передусім у захисті. Щоправда, поява у старті Ярослава Ракіцького, Юхима Коноплі та після травми Валерія Бондара – це для нинішнього «Шахтаря» ніяка не новація, а от Дмитру Топалову на лівому фланзі оборони, справді, було надано шанс заявити про себе. Як і атакувальнику 18-річному бразильцю Невертону. Відверто кажучи, ніяких особливих заяв ми від них не почули, і обоє на 58-й хвилині були замінені.
А от щодо ігрових новацій Даріо Срни, то тут йому щось важко і закинути. Бо за такої невиразної гри, яку демонстрував ЛНЗ (дивуюся Олегу Дулубу, зазвичай, він прискіпливий в організації гри, попри кадровий потенціал), навіть і не оцінити ефективність моделі «шахтарської гри». Хіба, коли б було 5 чи 6:0. Але ще до 84-ї хвилини матчу гірники не були забезпечені перемогою, зберігаючи лиш мінімальну перевагу. Єдине, що впадало в око – «Шахтарю» все ще бракує командної швидкості, що було притаманне цій команді у найкращі часи. Тому переміни там ще будуть. І вони не примусили на себе очікувати – новим головним тренером «Шахтаря» призначено боснійського фахівця Маріно Пушича. Так ми і не дізналися – чому «шахтарський футбол».
СКАЖІТЬ ЇМ, ЩО ВОНИ ПЕРШІ
Після перемоги в останньому турі УПЛ над «Металістом 1925» у флеш-інтерв’ю очільник «Кривбасу» Юрій Вернидуб скромно зазначив, що навіть і не дивиться зараз в турнірну таблицю чемпіонату. Ой, не лукавте, Юрію.Миколайовичу, ви, з вашими тренерськими амбіціями, та й не дивитеся на турнірну таблицю. Як тренер – чемпіон Білорусі і двічі чемпіон Молдови. А українських титулів ще немає. Не хочете заздалегідь попереджати про ваші амбітні мрії й наміри? Добре, ми теж поки-що нікому не скажемо, хоча здогадуємося. Наразі ви на першому місці за набраними очками в чемпіонаті України, до речі.
«Кривбас» Вернидуба чимось мені нагадує «Зорю» минулого сезону ван Леувена (нехай йому тепер легенько ікнется). Чітка концепція гри, відпрацьована організованість і дисципліна на полі. А головне – під здійснення цього у кожному поєдинку натреновані вже лідери у ланках, яким відводиться ключова роль у досягненні успіху. Максим Задерака, Данило Безкоровайний, Іван Дібанго, Олег Кожушко… Пробачте, якщо когось забув. Нагадаєте про себе у наступних турах.
У підтвердження всього вищесказаного, тренери «Металіста 1925» після матчу просто відзначили, що наразі суперник виявився сильнішим.
УЖЕ НЕ ЛІДЕРИ
Коли пишеш персонально про Мірчу Луческу, ловиш себе на відчутті певної делікатності моменту. Фахівець має вагомі заслуги у футболі, людині 78 років… Ну, розумієте, ми ж всі виховані люди. Але, коли дізнався, що в період останньої міжнародної паузи у матчах УПЛ Луческу вирушив у подорож до Румунії, чесно кажучи, здивувався. Пауза це ж не відпустка і не канікули. У головного тренера робота є завжди. Та навіть залучити до тренувань основи хлопців із юнацької команди і пояснити їм у очі, що від них вимагається, – хіба не користь від моменту. Нехай він ще не залучається до першого складу, але ж знатиме до чого мусить прагнути, коли про це йому вказав сам головний керманич. А так Мірча Луческу на післяматчевій прес-конференції розводить руками: «Проблема в тому, що ми втратили 11 основних футболістів, які були лідерами нашої команди і відігравали ключову роль. Зараз у нашому складі 5–6 молодих футболістів без досвіду, їм треба вчитися. Проблема в мені: я не зміг за такий короткий період часу побудувати команду, яка могла б протистояти нашим опонентам у чемпіонаті України».
Ну, правильно. Так ось і було ж два тижні паузи, щоб попрацювати над резервом, покращити можливу лаву запасних. Бо втрати були, є і будуть. Можливо, за перебування Луческу у Румунії я занадто прискіплююсь, можливо, там була якась дуже поважна причини, окрім відвідин тренувальної бази бухарестського «Рапіда». Зрештою, не моя справа, я вибачаюсь. Але я дивлюсь на результат «Динамо» – «Дніпро-1» – 0:1. І все по ділу, динамівці не можуть поскаржитись на примхи Фортуни. Одна комада продовжила переможну серію, інша – започаткувала програшну.
У «Динамо» це друга поспіль поразка в чемпіонаті. Для «Дніпра-1» це четверта поспіль перемога в УПЛ. При цьому у матчах проти «Зорі» (1:0), «Металіста 1925» (1:0), «Вереса» (2:0) та «Динамо» команда не пропускала. Як на мене, то зараз у складі «Дніпра-1» задіяна, якщо не найсильніша, то одна з найнадійніших пар центральних захисників – Олександр Сваток і Едуард Сарапій. Особливо сподобалися дії останнього, як в безпосередньо відпрацюванні своїх захисних функцій, так і в ефективності за стандартів біля чужих воріт. Головний тренер збірної Сергій Ребров Сарапія поки що не бачить. Матч «Динамо»- «Дніпро-1» мав дивитися, по ідеї. По оборонним діям збірної є питання.
Такі успіхи дозволили «Дніпру-1» повернутися у боротьбу за відзнаки чемпіонату. Київська команда уже не є одноосібним лідером чемпіонату за втраченими очками.
У КОЖНОГО СВОЄ
Головний тренер «Руха» Віталій Пономарьов остерігається тривалого шляху. Не в кілометрах, а у часі. Він розуміє, що для його відносно молодої команди це найголовніше випробування. Тому що туру й просить: не вимагайте зараз від нас високих досягнень, ми працюємо на перспективу. Такий собі психологічний запобіжник. Поки що діє, хоча перепади в турнірних досягненнях вже були. Але матч останнього туру з «Вересом» це не той випадок. Починайте на інших шпальтах цього номеру газети післяматчевий коментар головного тренера рівненського «Вереса» Сергія Лавриненка. Віддає нотками безнадійності.
«Полісся» справжні «нахаби» нинішньої УПЛ. Після перемоги у минулому турі над «Динамо», хитомирці тепер у Полтаві розбили місцеву «Ворсклу» – 3:0. Поки що Юрій Калітвинцев доволі продумано і ефективно використовує наявний потенціал команди. У «Полісся» той самий виклик як і в «Руха» – витримувати стабільність гри на тривалій дистанції чемпіонату, не маючи досвіду боротьби на таких висотах такого турніру. Але колись же такий досвід і треба набувати.
Ще раз повторюсь, що «Ворскла» це якась почуттєва команда. Вона може набирати непоганої ходи, але як тільки в ігровому процесі настає пауза (матчі збірних), це завзяття кудись випаровується. Таке було і після попередньої паузи в чемпіонаті, так сталося і тепер.
Ось і зустрілися два розчарування – про матч «Олександрія» – «Колос». Олександрійці без перемог з другого туру УПЛ. Ковалівці не вигравали з третього туру. Скромною перемогою «Колос» здобув якусь реабілітацію. Але не буду нічого коментувати. Не хочу брати «гріх на душу», бо тут «пахне смаленим».
«Чорноморець» – «Минай». Тут теж без коментарів. Не хочу «сипати сіль на рану». Це не про Одесу.
Роман СЛАВЕНКО