Група С
Це той випадок, коли, хоча кінцевої мети і не досягнуто, ти залишаєш поле битви з гідно піднятою головою. Зроблено все, на що наразі існує здатність, а сильний суперник сприйняв до тебе непідроблену повагу. Це те, що можна визнати за позитив у негативному загальному результаті. А негативний результат, як кажуть науковці, теж результат. Досвід вирішального матчу групового турніру відбору до Євро-2024 між збірними України та Італії має стати у нагоді нашим футболістам, які ще продовжують боротьбу за вихід на чемпіонат Європи через плей-офф Ліги нації.
21 листопада
Україна – Італія – 0:0
ПОПЕРЕДНІ ВИСНОВКИ
Все вирішилося не в Леверкузені, а в стартові 30 хвилин матчу першого поєдинку цих команд в Мілані, коли тоді ми вже програвли – 0:2. Розгубленість і неготовність тримати удар саме у цей маленький відрізок усієї тривалої турнірної боротьби коштувало втрати найголовнішої винагороди – прямої путівки на фінальний турнір чемпіонату Європи-2024.
Це основний висновок для збірної України – якщо ти хочеш досягти головної мети на багатоматчевому шляху, ти мусиш покласти на це все, від першої до останньої миті змагання, а не сподіватися на щасливу розв’язку десь на самому фініші перегонів. Бо були у цьому відбірковому турнірі ще матчі, де Фортуна нам не перешкоджала (перемога над Північною Македонією після 0:2 у першому таймі, та й Мальті з чотирьох голів, два забили з пенальті і один смішний автогол). Удача – примхлива пані і вибаглива, у вирішальний час вона скаже: «А тепер зроби це сам». Щоб сподіватися тільки на себе і досягати поставленої мети потрібно ще багато працювати.
Ну, і ще, звісно, маємо колосальний досвід боротьби з дуже сильними суперниками, – і для гравців, з наочною демонстрацією над чим ще треба наполегливо працювати, і для нашого тренерського штабу, який ще малодосвідчений у протистоянні на такому рівні.
ПЕРЕДМАТЧЕВІ РОЗКЛАДИ
Як і передбачалося, більше подарунків від Північної Македонії у вигляді відібраних очок у нашого головного конкурента не сталося. Збірна Італії в попередньому турі відбіркового турніру впевнено на своєму полі впоралися з північними македонцями – 5:2. Отже у заключному поєдинку між командами України та Італії нас влаштовувала тільки перемога. Нічия у турнірному положенні уже нічого не давала.
Крім складності завдання, була ще одна неприємна футбольно-історична обставина – збірна України якраз з італійцями мала найгіршу для себе статистику взаємин в особистих матчах. В дев’яти попередніх очних матчах нам ще жодного разу не вдавалося перемогти «Скуадру Адзурра».
Стартовий склад нашої збірної трохи здивував однією позицією. А саме вихід Олександра Сватка в центрі оборони в парі із Іллею Забарним замість Миколи Матвієнка. До речі, Сваток відіграв доволі добротний матч, в серйозних помилках помічений не був і, гадаю, надалі Сергій Ребров буде більше розраховувати на цього захисника «Дніпра-1». Гравці на всіх інших позиціях у складі команди України, що мав розпочинати матч, були передбачуваними. У стартовому складі нашої збірної вийшло сім легіонерів з чемпіонатів Європи.
МАТЧЕВІ КОЛІЗІЇ
Висока ціна результату матчу з перших хвилин продемонструвала, що команди будуть грати винятково на результат без будь-яких імпровізацій і романтичних відступів.
Початок цього матчу, на відміну від попереднього міланського, був обережним і акуратним як «на мінному полі». Агресії і гостроти на початках було не багато, можна сказати йшла рівна гра «без фанатизму». У наших запам’яталися вихід на ударні позиції Віктора Циганков та Георгія Судакова з «пострілами», які змусили Доннарумму попрацювати, але не змусили діставати м’яч з сітки воріт.
Італійці відповіли нездалим ударом Федеріко К’єзи з відмінної позиції у нашому карному майданчику і дальнім ударом Ніколо Барелли, коли попрацювати довелося вже Анатолію Трубіну.
Варто відзначити, що цього разу в збірної України простежувалася чітка стратегія на матч – витримати можливий натиск, намагатися контролювати перебіг матчу, позбавляючи суперника шансів біля наших воріт, а потім на тлі вже десь виснаженого суперника спробувати завдати вирішального удару у другій половині матчу. Ризиковано було віддавати ініціативу майстерному супернику. А грати із таким суперником з перших хвилин у відкритий футбол було не менш ризиковано. Хоча, можливо, необхідно було трохи діяти сміливіше і наполегливіше у відборі, і ближче до воріт суперника. Можна було помітити, коли наші на такі активні дії наважувалися і робили це організовано, то італійці нерідко помилялися при організації своїх атак, а то й втрачали м’яч, як показали події у другій половині другого тайму. А в другій половині першого тайму, коли гравці збірної України таки почали притискатися до своїх воріт, італійці двічі могли вщент зруйнувати всі українські стратегічні розрахунки. Треба подякувати Трубіну, який ліквідував вихід сам на сам Давіде Фраттезі, і фарту, коли Джованні ді Лоренцо не влучив у площину після кутового, а Джакомо Распадорі в підкаті на сантиметри запізнився, щоб замкнути простріл з флангу Юхима Коноплі від Федеріко К’єзи.
К’єза (кращий в італійців) замучив Коноплю на правому фланзі нашої оборони. Юхим нерідко програвав при обороні. Зате сміливо йшов вперед. Може Конопля – це другий Олександр Караваєв, якого наприкінці кар’єри таки додумалися із оборони перевести у півзахист? До речі, як на мене, Караваєва якраз, можливо, і забракло, він міг би посилити наприкінці гру якраз на атаку. Можливо, варто було нашому тренерському штабу у цьому матчі раніше робити заміни, щоб освіжити гру, коли збірна Італії відверто почала грати на утримання вигідного для неї нічийного результату. Збірна України перебрала ініціативу, але майже без моментів. За винятком одного, коли непорозуміння захисників і Джанлуїджі Доннарумми дозволили Михайлу Мудрику атакувати зблизька ворота з гострого кута. Вийшло прямісінько в голкіпера.
А потім стався момент вже в компенсований час, який міг все перевернути в цьому матчі. Михайло Мудрик у карному майданчику італійців проштовхнув м’яч повз Браяна Крістанте, який виставивши ногу зачепив українського гравця. Так вважали українські вболівальники. Суддя розвів руками. Можливо, Мудрику у цій специфічній ситуації явно забракло майстерності довести беззаперечність пенальті (інколи і таке треба вміти). Дотик у цій ситуації був, але зовсім не такий, що від нього злітають у повітря в стрибку, як видав це наш футболіст. Якби Михайло не стрибав відчайдушно, а просто перечепившись падав, ще й намагаючись дотягнутися до м’яча, можливо, суддю це й примусило, принаймні, переглянути епізод у ВАР. А так у нього була «відмазка» – не вірю акторству! Проте, як стверджують футбольні експерти, така підстава не правочинна – не важливо, що контакт мінімальний та українець картинно впав. Це фол! А фол у карному майданчику – це пенальті.
Загалом, іспанський рефері Хесус Мансано до цього момента добре і фахово відсудив матч. Але тут, очевидно, питання було не в професіоналізмі, а в сміливості одним рішенням закрити прямий вихід на Євро чинним європейським чемпіонам. Такі реалії футбольного життя, і це теж треба враховувати.
Щиро кажучи, якщо не брати до уваги можливість призначення пенальті у ворота Італії, нічийний результат матчу є закономірним і відповідним. Десь за рахунок моментів першого тайму ближчими до успіху були італійці, по перерві шанси мали українці. У підсумку рівновага, яка на користь нашого суперника.
СТОРОННІ ОЦІНКИ
Експерт офіційного сайту УЄФА дав оцінку матчу відбору на Євро-2024 у групі С між збірними України та Італії:
– Італія атакувала протягом більшої частини гри, але не змогла забити у ворота дуже організованої української команди, яка за необхідності захищалася блоком. У другій половині другого тайму команда Реброва спробувала перебудуватися, але голу, який міг би принести їм перемогу в кваліфікації, так і не було, і чинні чемпіони забронювали собі місце на Євро-2024, – сказано у вердикті експерта. Не дуже глибинний аналіз, але не посперечаєшся.
Відомий статистичний ресурс WhoScored визначив оцінки всім гравцям поєдинку Україна – Італія. Найкращі бали у матчі отримав лівий вінгер італійців Федеріко К’єза (7.8).
У збірної України найвищі позначки – у захисників Віталія Миколенка та Олександра Сватка (по 7.3).
Після завершення зустрічі українські вболівальники обрали «Лева матчу». Цей приз отримав лівий захисник збірної України Віталій Миколенко за результатами голосування уболівальників.
Роман СЛАВЕНКО