Післямова
Церемонія вручення «Золотого м’яча» запам’яталася емоційною промовою нашого Андрія Шевченка, який згадав про свою нагороду 2004 року, не забувши сказати про важке українське сьогодення.
Андрій ШЕВЧЕНКО, володар «Золотого м’яча»-2004:
– Звісно, я все ще пам’ятаю 2004 рік – той момент тріумфу! Виграти «Золотий м’яч» ? це щось дуже особливе. Така індивідуальна нагорода доводить, що ти не даремно працював багато років, показує, що вдалося чогось досягти. І ще важливіше – вдалося досягти з командою, адже будь-який персональний приз – це нагорода для усього колективу, без якого неможливо підкорити вершини. Коли я був маленьким хлопчиком, то мріяв виграти «Золотий м’яч». І моя мрія збулась.
Та це минуле, а зараз варто говорити про складний момент для усіх українців. Дуже пишаюся тим, як моя країна захищається та воює за свободу. Я залучений у багато гуманітарних та медичних заходів разом з платформою UNITED24. Дуже важливо пам’ятати, що війна й досі триває. Але найважливіше – залишатися з Україною і допомагати. Перемога моєї країни – це моя нова мрія.
Карім БЕНЗЕМА, володар «Золотого м’яча»-2022:
– Я пишаюся тим, який шлях пройшов. Згадую часи, коли був маленьким, поступово прогресував, сподіваючись одного разу стояти там, де стою зараз. Моїми кумирами та моєю мотивацією були Зінедін Зідан та Роналдо, які своєю грою допомагали мені працювати, тренуватися, вдосконалюватися. Були в кар’єрі складні моменти, але я подолав усі труднощі. Сьогодні ми дивимося не тільки на світлі сторони, адже були періоди, коли я, наприклад, не був у складі. Важко було, але я не зупинявся, залишаючись з вірою в кращі часи. Ці часи прийшли.
Я хотів би подякувати всім моїм товаришам по команді, чи то в «Реалі», чи в національній збірній. Спасибі їм, моєму тренеру, великому президенту іспанського клубу Флорентіно Пересу. У той день, коли я підписав контракт з «Реалом», він прийшов до мене додому. Це показує, якою він є людиною – щирою, відвертою. Перес завжди вселяв у мене віру, тому сьогодні він користується моєю повагою.
Також не забуваю президента «Ліона» Жан-Мішеля Ола, всю академію мого першого професійного клубу, тому що без них я не зміг би здійснити свою мрію – грати в Мадриді. Цей «Золотий м’яч» – індивідуальний, але він також колективний і навіть народний, оскільки мені завжди допомагали партнери по команді та вболівальники.
Що далі? Я вже говорив, що завжди мріяв бути в «Реалі» – це бажання нікуди не зникло. Тому я продовжуватиму робити усе можливе, аби допомагати команді, яка завжди прагне максимуму. Сподіваюся і навіть переконаний, що моя кар’єра закінчиться в Мадриді. Іншого виходу я не бачу. Так само не бачу себе в іншому клубі.
Тібо КУРТУА, найкращий воротар-2022:
– Мені приємно стати найкращим голкіпером сезону! Чи була можливість розраховувати на більше? На повноцінний «Золотий м’яч»? Я вважаю, що це неможливо. Очевидно, Карім Бензема заслуговує нагороду, ми всі з цим погоджуємось. Але після мого року як воротаря, коли виграєш Лігу чемпіонів, іспанську першість, якісно граєш у ключових матчах, команда виграє завдяки твоїм сейвам, а ти стаєш лише сьомим у голосуванні – це багато про що говорить. За голкіперів не голосують. У топ-15 не було також захисників. Ось що відбувається. Це трохи складно і не зовсім справедливо. Але з цим нічого не зробиш: так було й так буде. Тому я насправді задоволений тим, що став найкращим у своєму амплуа.
Карло АНЧЕЛОТТІ, головний тренер «Реала»:
– Ми дуже щасливі, що Карім Бензема отримав цінну нагороду. Небезпідставно відчуваємо себе частиною цього. Він сказав, що дуже пишається цією нагородою, подякував усім своїм одноклубникам, тому що індивідуальні нагороди завойовуються завдяки команді. Ми всі його привітали. Приємна справа зроблена, але треба дивитися вперед.
Добре, що також в топ-10 потрапили Тібо Куртуа, Вінісіус та Лука Модріч. Тібо був трохи розчарований лише таким результатом? Розумію його. Бо уся увага завжди прикута до нападників, це опорна точка команди. З цим треба змиритися. Значно більше мене розчарував той факт, що в топ-30 не були включені Тоні Кроос, Федеріко Вальверде, Едер Мілітао, Давид Алаба…