10-й тур

Швидкоплинний час. Нещодавно ще тільки починався новий сезон, а вже в чемпіонаті зіграно третина відведених турів. Ще два таких відрізки і знатимемо усіх тріумфаторів і невдах УПЛ-2025/26.

24 жовтня
«ОЛЕКСАНДРІЯ» – «ЕПІЦЕНТР» (Кам’нець-Подільський) – 0:1 (0:1)
Гол: Сіфуентес, 33.
«ВЕРЕС» (Рівне) – «ЗОРЯ» (Луганськ) – 0:0
Вилучення: Корнійчук (46, груба гра).
25 жовтня
«МЕТАЛІСТ 1925» (Харків) – ЛНЗ (Черкаси) – 0:1 (0:0)
Гол: Проспер, 62.
«КАРПАТИ» (Львів) – «РУХ» (Львів) – 0:0
«ОБОЛОНЬ» (Київ) – «ПОЛІССЯ» (Житомир) – 0:4 (0:2)
Голи: Андрієвський, 31, Велетень, 39, Чоботенко, 51, Гайдучик, 72.
26 жовтня
«ДИНАМО» (Київ) – «КРИВБАС» (Кривий Ріг) – 4:0 (3:0)
Голи: Попов, 15, Караваєв, 25, Ярмоленко, 32, Герреро, 90+1.
«ШАХТАР» (Донецьк) – «КУДРІВКА» – 4:0 (2:0)
Голи: Кауан Еліас, 7, 51, Очеретько, 32, Глущенко, 87.
«ПОЛТАВА» – «КОЛОС» (Ковалівка) – 2:2 (1:0)
Голи: Веремієнко, 5, Бужин, 70 – Оєвусі, 66, Теллес, 77 (пен.).

Третина – є вже той відчутний відрізок, з огляду на який можна робити якісь попередні висновки про те як складаються змагання, їхні тенденції і особливості. Головне, про що можна говорити вже тепер, – це відсутність особливо означених одного чи двох-трьох лідерів, що на поважній попереду відстані від іншого гурту готуються ділити лише між собою основні трофеї турніру. У цьому сезоні по іншому – майже щотуру міняються очільники турнірної таблиці, а бажаючих дістатися почесного титулу лідера ще більше.
Після матчів 10-го туру турнірну таблицю УПЛ-2025/26 знову очолив «Шахтар» з 21 очком. А пригадуєте на якому б місці з таким очковим доробком після 10-ти матчів «гірники» були б у чемпіонаті минулого сезону? Лише на четвертому. Тоді у лідерів, «Динамо» і «Олександрії», було вже по 26 очок. Тепер такої розкоші собі дозволити вже ніхто не може. Натепер від першого місця в чемпіонаті до п’ятого лише два очки. Тобто, сьогодні ти рухаєшся за чемпіонським графіком, а завтра можеш опинитися і без хоча б єврокубків.
Штовханина нагорі турнірної таблиці тривала і цього туру. Як і спроби видряпатися трохи вище унизу залікового реєстру.

МАТЧ ТУРУ. «ДИНАМО» – «КРИВБАС» – 4:0
У цього поєдинку було особливе пафосне підгрунтя – чинний чемпіон УПЛ приймав чинного лідера УПЛ.
А ще статистика останніх турів чемпіонату додавала інтриги – «Динамо» не перемагало в УПЛ впродовж рекордних для клубу 5-ти ігор, безпрограшна серія «Кривбасу» тривала 4 гри: 3 перемоги та нічия. Тенденції, які одні прагнули порушити, інші продовжити.
«Динамо» значно жвавіше постало у цьому матчі, у порівнянні з низкою попередніх матчів. З’явилась швидкість дій, рішучість у прийнятті рішень і впевненість у виконанні. У команди з’явився настрій на гру і у самій грі.
Ще, схоже, Олександр Шовковський нарешті близький до визначення, як мінімум кістяка, тієї основи гравців, на яких в першу чергу можна покладатися для вирішення поставлених завдань. Таких точно не два десятки гравців, у що Олександр Володимирович, здається, щиро вірив. Нарешті «Динамо» більш-менш дисципліновано зіграло в захисті. Може нарешті скластися стабільна захисна ланка Денис Попов–Аліу Тіаре. Останній помалу прогресує, бо у попередніх матчах був досить нестабільним. Вже не було обрізок, грубих помилок, позиційно більша злагодженість з партнером. Складно робити висновки по одному матчу, але відомо, якою тривалий час була проблемною для «Динамо» тема захисту. І теж, з відходом Владислава Ваната, виникла проблема з нападом. Оригінальне рішення з відрядженням у цьому матчі на вістря атаки Андрія Ярмоленка. Забив гол. Може й правильно замінити номінальних нападників, поки у них немає результату. Підсумовуючи, можна обережно припусти, «Динамо» поволі починає намацувати якийсь баланс у грі нападу і захисту.
А в «Кривбаса» його звична гра у цьому поєдинку не складалася ніяк. Швидка грізна пружина контратак Мендози–Парако не діяла зовсім. Помітні у минулих матчах такі ключові гравці, як Єгор Твердохліб, Максим Задерака теж загубилися. На цьому блідому у потугах створення тлі позитивно у криворіжців виділявся Бар Лін, але самотужки перемінити хід подій йому було явно не під силу.
Загалом доля матчу була вирішена у першому таймі. Активність динамівців викликала сум’яття в лавах гостей. Як могли трималися в обороні, не завжди успішно, попереду взагалі нічого не вдавалося. У другому таймі гра дещо вирівнялася, точніше сказати – заспокоїлася. Попри останнім часом звичку «Динамо» гаяти свою перевагу, було ясно, що це вже занадто великий гандикап, щоб втратити його. Та й загалом гра продовжувала перебувати під контролем господарів поля. Вони були значно ближчими до збільшення своєї переваги, що наприкінці матчу і вдалося Едуардо Герреро. На тлі успішної гри команди йому виявилось достатньо майстерності і рішучості, щоб продемонструвати свій дриблінг з чіткім і точним завершальним ударом.
Не будемо поспішати стверджувати щодо «прокидання» динамівців. Психологічно «Динамо», звичайно, отримало дозу позитивного заряду. Чи вистачить його на майбутні матчі, а це далі зустрічі поспіль в Кубку та в чемпіонаті з «Шахтарем», покаже час.

«МЕТАЛІСТ 1925» – ЛНЗ – 0:1
Тактичний бій двох важковаговиків, які готуючи свій удар передусім прагнуть не пропустити його від небезпечного суперника. Матч за високі позиції, матч за 6 очок. Тому на головному місці була акуратність і надійність. У першому таймі 1 удар у площину воріт на двох.
Так було до разючого моменту на 62-й хвилині матчу. Типовий почерк сучасного ЛНЗ – далекий вертикальний постріл у володіння суперника. Цього разу застрільником виявився сам воротар Олексій Паламарчук. А там на цей «снаряд» очікував кремезний черкасець африканського походження Проспер Обах, який навіть не помітив кволі наміри захисників Артема Шабанова та Євгена Павлюка завадити йому «розстріляти» ворота. Воротар – нападник – гол. Бий – біжи. Цілком придатна для успішного вжитку тактика. Якщо вміло нею користуватися, то до бий-біжи цілком може доєднатися – забивай. ЛНЗ це продемонстрував.
Потім харків’яни прагнули відігратися. «Металіст 1925» теж заслужив на бодай одну відзнаку у воротах суперника. І цей гол у відповідь стався після розіграшу стандарту від кутового прапорця. Але потім втрутилася дещо казусна ситуація. Арбітр на лінії з протилежного флангу помітив, що після подачі кутового м’яч у повітрі ніби перетнув лицеву лінію, а потім знову повернувся у поле. Як судді вдалося вичислити щонайменше метрів за 50 та ще й перебуваючи під невеличким кутом до лицьової лінії цей міліметровий маршрут м’яча – загадка.
Можна помітити, що у ситуаціях з виходом м’яча за межі поля українські арбітри мають за звичку перестрахуватися і відразу махати прапорцем, хоча часто вельми сумнівно, що м’яч всією своєю проекцією перетнув лінію поля. Але так простіше, так надійніше, «щоб раптом потім нічого не вийшло». Це було раніше, цей перестрахувальний формалізм нікуди не подівся і тепер.
Але, як там би не було, ЛНЗ видав класну безпрограшну серію із п’яти матчів у чемпіонаті поспіль – 4 перемоги і одна нічия. Прагматична тактика ЛНЗ приносить успіх.

«КАРПАТИ» – «РУХ» – 0:0
У цього поєдинку було специфічне підґрунтя – зустрічались команди одного міста, між якими склалися своєрідні взаємини. Цю «гостру приправу» львівського дербі його діючі особи цього разу на диво холоднокровно, без емоцій і азарту, перетворили у рутинне «прісне» дійство. Протягом матчу у площину воріт вдалося влучити лише двічі (заслуга «карпатівців). Нульовий матч спокійно добігав свого закінчення.
Але секундочку! Хто в українському футболі найбільший агітатор за видовищність футболу? Звісно – очільник «Карпат» Владислав Лупашко. Хіба він міг допустити, щоб при ньому все закінчилося у нудних тонах. Якщо не можуть футболісти «запалити» на полі, є вірний сподвижник емоційного футболу. Це нічого, що навіть головному тренеру заборонено залишати відміряну для нього технічну зону, Владислав Вікторович не те що зону залишив, він уже у межах футбольного поля зійшовся лоб в лоб у палкій суперечці з гравцем «Руха» Богданом Слюбиком. Варто об’єктивно визнати, що у Лупашка проти кремезного Слюбика «шансів» майже не було. Тому вони й швидко розійшлися, але ж «сірник уже запалено». Карпатівці кинулися захищати свого тренера, рухівці захищати своїх. Виглядало на полі і поза ним досить видовищно, як наприкінці «веселого гарячкуватого весілля», Це, щоправда, більше перейшло з футболу до мордобою, але ж як воно оживило атмосферу на стадіоні.
Більше того, як не дивно, це розворушило й гру на полі. 4 компенсовані хвилини були незрівнянно цікавішими, ніж попередні 90 основного часу. Активізувалися у першу чергу господарі поля, якими були у львівському протистоянні «Карпати», а забивати мали гості, «Рух». Захопившись атакувальними діями «карпатівці» прогавили швидкий контр-випад «рухівців», який завершився виходом сам-на-сам Клайвера, проте, на щастя господарів, з поганим ударом повз ворота. Після матчу бразилець емоційно переживав цю невдачу не стримуючи сліз. Було зворушливо, проте краще проливати піт на тренуваннях, тоді не варто буде проливати сльози. «Карпати» на останніх секундах компенсованого часу і собі могли вирвати перемогу, але удар з вигідної позиції Ігора Краснопіра парирував воротар «Руха».
Вперше львівське дербі завершилося внічию. З дербі «футбольного торту» не вийшло, але вишенька насамкінець, дякуючи очільнику «Карпат», вдалася на славу.

«ШАХТАР» – «КУДРІВКА» – 4:0
Дебютант УПЛ із до цього часу мало кому відомого населеного пункту Кудрівки на старті чемпіонату приємно вразив своїм непоступливим характером. Але не цього разу. Склалося враження, що у «Кудрівки» і не було особливого бажання чинити опір «Шахтарю». Може такою була зневіра від початку у свої сили, але дозволяли супернику робити все і вся. У кудрівських футболістів не було ні бажання захищатися, чим користалися «гірники», ні бажання забивати, не реалізувавши пенальті. Закономірний підсумок.

«ОБОЛОНЬ» – «ПОЛІССЯ» – 0:4
Ще одна банальна перемога на класі. «Полісся» продовжує тішити своїх уболівальників: підопічні Руслана Ротаня здобули третю перемогу з великим рахунком у чотирьох останніх турах чемпіонату УПЛ. Гості забили у ворота «Оболоні» по два м’ячі у кожному з таймів, а рахунок 4:0 на користь «Полісся» став повторенням рекордів для обох клубів. Для киян це шостий випадок поразки з найбільшим рахунком в УПЛ, для житомирян – третій випадок перемоги з найбільшим рахунком в УПЛ. Безпрограшна серія «Полісся» в елітному дивізіоні чемпіонату України збільшилася до шести матчів (п’ять перемог та нічия), а безвиграшна домашня серія «Оболоні» зросла до чотирьох поєдинків (дві поразки та дві нічиїх).

«ПОЛТАВА» – «КОЛОС» – 2:2
Зустрілися команди з тривалими серіями поразок: у «Полтави» 4 поспіль, у «Колоса» – 3, до того ж ковалівці в чотирьох останніх матчах чемпіонату не могли забити бодай один гол. Гра вийшла трохи хаотична. Багато помилок, багато спонтанних, прямолінійних дій. Але загалом «Колос» виглядав переконливіше завдяки кращій командній взаємодії і трохи вищій індивідуальній майстерності виконавців. Нічия не влаштовувала обидві команди в сенсі поліпшення своєї турнірної ситуації, проте обидві можуть бути задоволені, що цього разу принаймні залишилися не з порожніми руками.

«ОЛЕКСАНДРІЯ» – «ЕПІЦЕНТР» – 0:1
Теж бій за 6 очок, тільки уже в перспективі виживання. «Олександрія» активно почала гру на чужій половині, проте вже після середини першого тайму «Епіцентр» перехопив ініціативу. Як наслідок, забитий м’яч дебютантів УПЛ, після якого в другому таймі вони ледь утримали цю крихку перевагу на тлі багатьох спроб суперників відігратись. Так «Епіцентру» дісталася 2-га перемога в чемпіонаті поспіль.

«ВЕРЕС» – «ЗОРЯ» – 0:0
У першому таймі гра тривала на зустрічних курсах. Після вилучення на початку другого, «Вересу» довелося зосередиться на обороні. Рівне встояло.

Роман СЛАВЕНКО