6-й тур
Низка результатів 6-го туру чемпіонату Української прем’єр-ліги призвела до того, що нагорі турнірної таблиці стає щільніше. Вже три клуби за набраними очками одночасно в лідерах першості – «Динамо», «Шахтар» і «Колос». «Кривбас» і «Металіст 1925» від них на відстані лише однієї перемоги. Та й ЛНЗ з «Поліссям» у переслідувачах не із критичним відставанням.
Окреслилася четвірка аутсайдерів чемпіонату. Але й тут за вдалим перебігом подій для цих команд ситуація істотно може змінитися на краще за один-два тури.
20 вересня
«КОЛОС» (Ковалівка) – «ВЕРЕС» (Рівне) – 0:0
«ПОЛІССЯ» (Житомир) – «КУДРІВКА» – 2:0 (0:0)
Голи: Велетень (57), Гайдучик (82).
21 вересня
«ЕПІЦЕНТР» (Кам’янець-Подільський) – «КРИВБАС» (Кривий Ріг) – 4:5 (2:3)
Голи: Сіфуентес, (7), Супряга, (11), Сидун, (79), Борячук, (89) – Мендоза, (3, 39), Твердохліб, (25), Парако, (47), Микитишин, (65).
ЛНЗ (Черкаси) – «РУХ» (Львів) – 1:0 (1:0)
Гол: Проспер, 32.
«ПОЛТАВА» – «МЕТАЛІСТ 1925» (Харків) – 0:2 (0:1)
Голи: Павлюк, 37, Литвиненко, 71.
Вилучення: Коцюмака, 89 (грубий фол).
22 вересня
«ДИНАМО» (Київ) – «ОЛЕКСАНДРІЯ» – 2:2 (1:1)
Голи: Бражко, (40), Піхальонок, (63, пен.) – Булеца, (1), Хуссейн, (86).
«ШАХТАР» (Донецьк) – «ЗОРЯ» (Луганськ) – 1:0 (0:0)
Гол: Ізакі (87).
«ОБОЛОНЬ» (Київ) – «КАРПАТИ» (Львів) – 0:2 (0:1)
Голи: Ломницький (автогол, 5), Бабогло (51).
ПОДІЯ ТУРУ
«Динамо» – «Олександрія» – 2:2
Формально цей поєдинок, з огляду на зустріч чемпіона і віце-чемпіона минулого чемпіонату, мав розглядатися як матч туру. Але нинішні позиції команд у турнірній таблиці ставив під сумнів такий статус зустрічі. Проте зусиллями «Олександрії» та не без «допомоги» «Динамо» результат цього матчу став серед головних подій туру і вимагає особливої розмови.
Поточна особливість зустрічі – друге побачення команд протягом кількох останніх днів. Перше відбулося в Олександрії, де в матчі 1/16 Кубка України «Динамо» в непростому протистоянні мінімально обіграло господарів поля.
Цей матч уже чемпіонату стартував суперактивними діями «Олександрії», яка почавши з центра поля відразу закинула м’яча до підступів карного майданчика «Динамо». Нічого особливого, звичайна для початку матчу «психічна атака», якою часто користуються ті, хто вводить м’яч на початку гри. Як правило закінчується нічим. Проте не з «Динамо», де, схоже, така стрімкість події «налякала» центрального захисника Кристіана Біловара, який нездало відкинув шкіряну сферу під удар Сергію Булеці, а той взяв та й ударив. Влучно полетів м’яч під стійку, але з відстані з-за меж карного майданчика і далеко не з гарматною швидкістю. Валентин Моргун, який замінив Руслана Нещерета, котрий останнім часом діяв у рамці не дуже впевнено, цей постріл чомусь проігнорував без реакції. Щось з воротарями команди, де очільником є один з найуспішніших голкіперів в історії «Динамо» не так. «Розбудіть» чинного динамівського тренера воротарів Михайла Леонідовича Михайлова, який опікується голкіперами «Динамо» з 1993 року (з перервою на роботу у збірній), бо немає надійності на останньому рубежі.
Після пропущеного м’яча від олександрійців динамівцям знадобилося 15–20 хвилин, щоб відійти від такого «гарячого вітання» від гостей на початку матчу. Потім почали притискати. Особливо активно працювала на правому фланзі зв’язка Олександр Караваєв – Назар Волошин. Останній взагалі останнім часом у грі додав, як мінімум, в активності та швидкості. І в цьому матчі в першому таймі був найпомітнішим в «Динамо» – і сам небезпечно атакував ворота, і передачі гострі на партнерів робив. В одному епізоді Едуардо Герреро уже у порожні ворота з кількох метрів не влучив, та ще й завадив зробити таке у цьому епізоді своєму партнеру по атаці Шоле Огундані. Більше Герреро у першому таймі не було видно зовсім. До речі, як і новобранець «Динамо» Шоле, що майже весь час перебував «в тіні», крім одного неточного удару з хорошої позиції. Ніби старається, можна ще списати на адаптацію. Може з часом проклюнеться у нього взаємодія з партнерами, чого ніяк не вдається досягти Герреро. Взагалі, після відходу Владислава Ваната проблема у «Динамо» з атакою загострилася до суцільної «тупості» на її вістрі. Поки що це підтвердив і вихід на другий тайм ще одного динамівського нападника-новобранця румуна Бленуце, якій змарнував дві 100% гольові нагоди. Подумалося, може селекціонери і керівництво «Динамо» цього атакувальника обирали керуючись виключно ім’ям – він, як і Ванат, теж Владислав. Інших чеснот поки що не виявилося.
Гол у відповідь від динамівців можна назвати дещо курйозним, а можна вважати проявом майстерності Володимира Бражка. Йому вдався підступний простріл-удар. Коли воротар толком не реагує ні на те, ні на те, а м’яч безперешкодно влітає в кут воріт. У Бражка спостерігаються проблиски колишньої гри, може вже перестає сумувати за Англією, зокрема за «Вулвергемптоном», куди його свого часу клуб не відпустив.
В «Олександрії» довго вдало і самовіддано діяв в обороні Жоселен Беіратче, до моменту з пенальті, який проти нього через свою спритність заробив, а потім реалізував Олександр Піхальонок. До слова, Піхальонок провів один з найкращих матчів за тривалий період, як у свої кращі часи. А от інший «мотор» динамівського центра поля Микола Шапаренко у заглушено-інертному стані перебував переважну частину матчу.
Але Олександр Шовковський вирішив замінювати не гірших своїх футболістів у цьому матчі, а кращих – Піхальонка та Волошина. Дивна, не логічна і самовпевнена тренерська реакція.
Добре, напад ослаб через теперішню втрату. Пішов Ванат, виникла потреба в заміні, немає як відразу знайти цю заміну, бо гадали, що Ванат ще 100 років буде грати в «Динамо». Але захист. Мінімум 3-4 сезони йдеться про необхідність його зміцнення, особливо в центральній зоні. Щось ніби робилося, то той трохи пограє, то той, але «віз й донині там». Ну, не виходить в Біловара, ну, можливо, тимчасово таке, але обрізки, помилки тактичні й індивідуальні регулярні. Треба щось робити. Й у цьому матчі у Шовковського сидить в запасі 3 захисники – Василь Буртник (його ж так хвалили, коли брали з Тернополя), новобранець з французького «Нансі» Аліу Тіаре, свій вихованець Владислав Захарченко. Так новенькі, ще не «обстріляні», то так вони на лаві запасних і не «обстріляються» ніколи. Зрештою, для чого їх тоді залучали, для видимості бурхливої роботи чи для масовки? Чи Біловар, як зять президента «Динамо», є персоною вже недоторканою? Тоді це вже не футбол, а якась інша гра.
Так, Біловар «посприяв» першому голу у ворота «Динамо», але не все на нього. Його напарник в центрі захисту Тарас Михавко вирішив не відставати від партнера. Невдала передача Михавка, перехоплена суперником, а потім ненадійність динамівської захисту, закінчилось для них печально, коли Хуссейн Туаті в карному майданчику самотужки обіграв відразу трьох динамівців – Бражка, Дубінчака і того ж Михавка, з використаною далі перспективою впритул «розстріляти» ворота «Динамо».
Наша пісня гарна нова… Другий матч в УПЛ поспіль «Динамо» втрачає очки, вдруге поспіль на останніх хвилинах, і вдруге поспіль з підсумковим рахунком – 2:2. Стабільність ознака класу чи ще чогось?
НАДОЛУЖЕННЯ ТУРУ
«Шахтар» – «Зоря» – 1:0
Дякуючи перемозі у 6-му турі, «Шахтар» наздогнав лідерів чемпіонату. «Гірники» перед стартом цього матчу знали про чергову втрату очок динамівцями, а напередодні і «Колосом». Але на початку поєдинку із «Зорею» ця приємна для господарів звістка не дуже їх надихнула. «Шахтар» не ввімкнув якоїсь максимальної швидкості і потужної активності. Просто володів більше м’ячем, відповідно ініціативою, але без разючих загроз воротам суперника. По справжньому рятувати свою команду голкіперу «Зорі» довелося лише на останній хвилині першого тайму після удару у дев’ятку Дмитра Криськіва. Й у «Зорі» була в першій половині матчу нагода, коли Артем Слесар не зумів реалізувати вихід віч-на-віч із Дмитром Різником.
З перших хвилин другого тайму на поле вийшов «Шахтар», схожий на ту команду, яка досягала своїх успіхів у найкращі часи. «Зорі» довелося майже повністю зосередитися на захисті своїх воріт від блискавичної технічної розпасовки в один дотик у виконанні «гірників» на підступах і в межах карного майданчика. Але що не нагадувало «Шахтар» у минулі кращі часи, так це реалізація. Поступово після 15–20 хвилин облоги луганцям вдалося поступово знизити наступальний ентузіазм суперника та вже відповідати нечастими, але гострими своїми випадами. Одного разу після удару Неманьї Анджушича уже тягти м’яч із кута воріт довелося Різнику.
І все ж таки спрацювали заміни Арда Турана, причому з юних 18-річних бразильських новобранців. Відзначилися саме футболісти, які вийшли на заміну. Ізакі обігрався « в стінку» з Мейреллішем і відмінним ударом в дев’ятку воріт забив красивий, а головне – переможний для своєї команди гол. Все ж таки в тренерській довірі до ще недосвідчених і «необстріляних» своїх підопічних щось таки позитивне є.
До честі «Зорі», команда в залишені для поєдинку хвилини спробувала відігратися. Навіть створила кілька гострих моментів, але цей матч був не її.
«Шахтар» із другої спроби за останні 2 тури зумів наздогнати лідерів чемпіонату, поділяючи з ними тепер першу сходинку турнірної таблиці.
ЩИТ ТУРУ
«Колос» – «Верес» – 0:0
«Колос», як для одного із теперішніх лідерів першості, є незабивною командою. За кількістю голів поділяє в чемпіонаті 8–9 місця з «Олександрією». Виняток був минулого туру, коли вдалося відзначитися у воротах «Зорі» аж тричі. Але свій гол у кожному матчі у цьому чемпіонаті «Колос» неодмінно забивав. Цього разу «на тоненького» з «фірмовою» мінімальною перевагою (чимось нагадує «Олександрію», але минулого сезону) здобути чергову вікторію ковалівцям не вдалося. «Верес» починав першість з нульовими досягненнями для себе у 3-х стартових матчах, в останніх прорвало аж двічі по два голи. Була надія, що колективи продовжать забивати і в зустрічі між собою.
Розпочали команди жвавенько. У перші 15-хвилин мали обидві нагоди відкрити рахунок. А потім поступово все перейшло у рутинну боротьбу і руйнацію творення суперника. Команди у цьому спрямуванні зусиль досягли успіху і зберегли нулі на табло. Щит виявився кращим за меч.
ШОУ ТУРУ
«Епіцентр» – «Кривбас» – 4:5
Голів аж через край, а говорити багато нічого. Обидві команди влаштували феєричне гольове шоу, яке може потішити емоції вболівальників. Але про футбол мовити можна лише у сенсі пародії. Це не відкрита атакувальна гра, а суперечка «нашого прохідного двору проти вашого прохідного двору». Або – хто гірше зіграє в обороні. «Переміг» «Епіцентр», хоча «Кривбас» в кінці матчу робив усе, щоб була рівність. Найкраще у цьому шоу-футболі почувався венесуельський кривбасівець Глейкер Мендоса – 2 голи, 2, асисти. Також за «Епіцентр» вперше за майже 5 останніх років своєї кар’єри забив Владислав Супряга, але ціною травми. Мабуть все, що варте уваги у цьому матчі.
«ЗРАДА» ТУРУ
«Оболонь» – «Карпати» – 0:2
«Карпати» зрадили в останній тенденції самі собі не пропустивши, а забивши першими гол. Точніше зарадив «зраді» юний 19-річний захисник «Оболоні» Андрій Ломницький, який після навісу ефектним ударом від голови під поперечину своїх воріт зламав нинішню традицію колишнім одноклубникам (починав у футболі в «Карпатах). Це був його лише другий матч за команду «пивоварів».
Опинившись в незвичній для них ролі ведення в рахунку, карпатівці так і не змогли відродити, притаманну їхнім матчам, інтригу в порятунку становища. Навпаки, ще в першому таймі львівський бразилець Бруніньйо міг подвоїти перевагу гостей, коли влучив у штангу. Але вже на початку другої половини поєдинку це вдалося після подачі кутового Владиславу Бабогло, вже без допомоги захисників «Оболоні», самостійно головою влучно пробив у ворота господарів.
Так «Карпати» без інтриги та особливого ефекту, але здобули свою заслужену першу перемогу в нинішньому чемпіонаті. Тепер команд, які б в сезоні УПЛ-2025/26 не відчули смак переможної звитяги, не залишилося. В «Оболоні», схоже відбирання очок у попередньому турі у земляків, чинних чемпіонів, забрало забагато сил та емоцій. Та й після оптимістичного для команди на початку першості турнірного «розливу» (2 перемоги, 1 нічия), останнім часом «пивоварня» застоялася (1 нічия, 2 поразки)
СВІЙ СЕРЕД ЧУЖИХ
ЛНЗ – «Рух» – 1:0
Це по своєму був цікавий поєдинок, бо мав відповідну «перчинку» матчу. Віталій Пономарьов, теперішній очільник черкаського ЛНЗ, зустрічався з львівським «Рухом», який він до того тренував головним наставником протягом кількох сезонів. Розставання минулого міжсезоння відбулося без скандалів, але і без обійм. За керманичем до Черкас перебралися і кілька тепер екс-гравців «Руха» (Роман Дідик, Артур Рябов, Олег Горін, Дмитро Ледвій). Взагалі Пономарьов з ЛНЗ, можна сказати, займається своєю уже кілька сезонів звичною справою – побудовою конкурентоспроможної команди. Тільки у Львові він мав «ліпити» її переважно з обдарованої молоді, а у Черкасах на перших ролях є і дуже досвідчені українські гравці, і молоді, і чимало футболістів-легіонерів. Один із них, гадаю, наразі в ЛНЗ відіграє ключову роль, щоб не сказати вирішальну, півзахисник з Косово Мухаррем Яшарі. Саме його чергова вивірена і продумана передача надала можливість ще одному новобранцю Черкас, нігерійцю Анкра Просперу, втекти від «зазівавшогося» львівського оборонця, а потім обіграти й воротаря. ЛНЗ на класі мав відчутну перевагу, до того ж захист «Руха» знову час від часу «підігрував» супернику, але з ефективністю атакувальних дій у Пономарьова ще досить «сиро».
А в «Руха», як виявилося, розбудова нового та перспективного футбольного проекту, це є незмінна від сезону до сезону турбота. Черговий розбудовчий процес триває складно. «Рух» зазнав п’ятої поспіль поразки в нинішньому чемпіонаті.
ЛНЗ перервав свою серію у першості із двох невдач.
НА КЛАСІ
«Полісся» – «Кудрівка» – 2:0
«Полтава» – «Металіст 1925» – 0:2
Два поєдинки у 6-му турі УПЛ закінчилися з однаковим рахунком, за схожих обставин і передумов такого результату.
Тут теж є підстави говорити про різницю у класі, але буває у таких випадках може виручити висока організація дій, самовіддача і ефективність реалізації. Але не цього разу.
У дебютанта Прем’єр-ліги «Кудрівки» був несподівано забійний старт у першості з двома перемогами у трьох матчах. Але здобуті вони були над командами, які, як виявилося надалі, самі мають скромні наразі показники («Олександрія», «Полтава»). На більш серйозних суперників дебютного завзяття стало вже бракувати.
«Полісся», навпаки, невдало розпочали чемпіонат – після стартової перемоги потім із серією з трьох поразок поспіль, яку перервали лише минулого туру. Житомирцям як не тепер необхідно було закріпити успіх. І вони його досить впевнено і переконливо досягли. «Кудрівки» вистачило на стримання атакувальних зусиль господарів у першому таймі. Потім все звелося до закономірного фіналу. Перший свій гол після переходу до «Полісся» з «Колоса» забив Владислав Велетень. Показово, що в цьому матчі не було жодного попередження. Все відбулося мирно.
«Полтава» на самому початку матчу проти «Металіста 1925» мала відмінну нагоду відкрити рахунок і внести інтригу у кінцевий підсумок поєдинку, але Олександр Вівдич не зумів обіграти захисника, який замінив у воротах уже відіграного свого воротаря.
За таке марнотратство, не забарилося покарання. На 37-й хвилині харків’янин Євген Павлюк, якому ніяк не змогли перешкодити оборонці, ударом головою з кутового відкрив рахунок. Другий гол теж був наслідком безвідповідальної гри господарів у захисті – Івану Литвиненку ніхто навіть не намагався із полтавців завадити ударити з лінії карного майданчика прямісінько по центру. Це була крапка у грі, за очевидної переваги однієї із сторін.
У «Полтави» у чотирьох останніх матчах третя поразка за однієї нічиєї. «Металіст 1925», навпаки, набирає останнім часом ходи – у чотирьох поєдинках три перемоги і одна нічия.
Роман СЛАВЕНКО