8-й тур

Характерною особливістю 8-го туру Української прем’єр-ліги можна назвати той факт, що за його підсумками в чемпіонаті виокремилася на сьогодні трійка очевидних лідерів – «Динамо», «Олександрія» та «Полісся». Двоє перших мають невеликий гандикап перед житомирцями. Звісно, ще дуже зарано робити якісь далекосяжні висновки, але факт залишається фактом – ця трійка, отримала такий запас очок, що, як би не склався тур наступний, їх ніхто не зможе навіть наздогнати. І після 9-го туру ці команди продовжуватимуть очолювати турнірну таблицю чемпіонату, можливо, тільки в іншій послідовності.

27 вересня
«ВЕРЕС» (Рівне) – «ШАХТАР» (Донецьк) – 1:1 (0:0)
Голи: Кльоц (81) – Судаков (65 з пенальті).
28 вересня
«КРИВБАС» (Кривий Ріг) – ОЛЕКСАНДРІЯ» – 0:1 (0:1)
Гол: Філіппов (45+1).
ЛНЗ (Черкаси) – «ЧОРНОМОРЕЦЬ» (Одеса) – 1:1 (1:0)
Голи: Момо (42) – Янаков (82).
«КАРПАТИ» (Львів) – «ПОЛІССЯ» (Житомир) – 1:3 (1:2)
Голи: Мірошніченко (19) – Кршинський (18), Гуцуляк (45+1), Назаренко (70).
29 вересня
«ОБОЛОНЬ» (Київ) – «ІНГУЛЕЦЬ» (Петрове) – 2:1 (0:0)
Голи: Груша (58), В. Блізніченко (85) – О. Козак (90+1).
«РУХ» (Львів) – «КОЛОС» (Ковалівка) – 0:0
«ЛІВИЙ БЕРЕГ» (Київ) – «ДИНАМО» (Київ) – 0:3 (0:1)
Голи: Михавко (8), Бражко (62), Рубчинський (90+1).
Вилучення: Самар (80).
30 вересня
«ЗОРЯ» (Луганськ) – «ВОРСКЛА» (Полтава) – 2:0 (1:0)
Голи: Будківський (45), Джордан (85).

Для «Динамо» це значною мірою очікувана ситуація, а от про «Олександрію» та «Полісся», така впевнена хода на уже доволі тривалій дистанції першості, виглядає дещо несподіваним. Що, звичайно, не применшує, а навпаки викликає повагу, до здобутків цих колективів.
Хто поки що, безперечно, розчаровує своїх вболівальників, то це чемпіон минулого сезону УПЛ «Шахтар». Давно так «гірники» повільно для себе не стартували в українській першості. Можливо, трохи більшого і кращого в досягненнях очікувалося від бронзового призера минулого чемпіонату «Кравбасу».
По іншим командам УПЛ, очевидно, говорити про якісь дуже несподівані розклади у турнірці, злети чи падіння, не доводиться. Десь така приблизно ситуація, плюс-мінус, і очікувалася напередодні старту змагань. Проте турнірного шляху і часу для якихось ще сенсацій вистачає, а сюрпризи тільки прикрашають загальну боротьбу.

ЛІДЕРИ

«Динамо» – «Лівий Берег».
Динамівцям, які знову продовжили практику суттєвої ротації складу, перемога в минулому турі серед лідерів дісталася, мабуть, найпростіше. Не сказати, що зовсім просто, але тут «Динамо» дуже посприяли обставини, які, власне, вони самі і створили – швидкий гол. «Лівий Берег» може зосередившись на обороні, спробувати утримати свої ворота на замку, а ще десь і контратакувати. Але грати на відігрування з командами рівня «Динамо» «лівобережцям» ще важкувато, навіть як і виникали якісь напівмоменти, бракувало індивідуальної майстерності. Перший гол в матчі можна назвати вирішальний.
Такі голи забиваються на дитячих турнірах, коли троє добивають м’яч без перешкод у порожні ворота. Після розіграшу кутового голкіпер «Лівого берега» Максим Механів свою справу зробив, але потім закочувати м’яч з метра у ворота з однаковим 100% успіхом могли динамівці Тарас Михавко, Андрій Ярмоленко та Денис Попов. Найпрудкішим виявився 19-річний Михавко, його непоступливість можна зрозуміти – перший гол в кар’єрі у дорослому футболі юного захисника «Динамо».
Другий гол теж був досить кумедним. Миханів вийшов далеко із воріт (для чого?) і… віддав м’яч точнісінько в ноги Володимиру Бражку. Той у порожні ворота майже з центра поля поцілив, перший гол Бражка у нинішньому чемпіонаті.
Наприкінці матчу був ще один гольовий дебют. Перший гол Валентина Рубчинського у складі «Динамо», який уже в компенсований час вдало зіграв на добиванні.
Так зародилася історія ще одного київського дербі, «Динамо» і «Лівий Берег» провели перший офіційний матч між собою.
«Кривбас» – «Олександрія».
Прагматичний, раціональний, за рахунком, – як завгодно називайте футбол у виконанні «Олександрії», але поки що команда Руслана Ротаня досягає свого і має прекрасну позицію в турнірній таблиці. У Кривому Розі олександрійці скористалися своєю нагодою. Дуже просто і надійно – подача з флангу і Олександр Філіппов головою спрямовує м’яч у ворота (не у воротаря, чи повз ворота, як часто роблять, а просто у ворота). Далі можна говорити, що «Олександрія» грала за результатом і на результат, який самовіддано захищала. Головне – досягла.
У «Кривбаса» нагод досягти було, як мінімум, не менше. Але так, щоб не влучити у воротаря, але влучити у ворота – завдання виявилося непосильним.
У Валерія Вернидуба відкрилася ( і це не сьогодні-вчора) якась «ностальгія» по своєму білоруському минулому, коли він там не без успіху мав тренерську практику у тому чемпіонаті. Минулого «бронзового» сезону головною ударною силою «Кривбасу» були Олег Кожушко (9 голів + 2 асисти) і Максим Задерака (7 голів + 2 асисти). У цьому чемпіонаті вони з’являлися на полі лічені рази, переважно на заміну. На початку цього сезону на вістрі атаки «Кривбаса» діяв уже ганієць Прінс Аду. В 3-х матчах чемпіонату, доки вигідно не продали, забив один гол, зробив нуль асистів. Ну, таке. Тепер його місце в атакувальній ланці криворіжців відведено нігерцю Деніелю Сосі – в 7-и матчах цього чемпіонату теж один гол, нуль асистів. Ще більше, «ну, таке». Є ще один атакувального плану гравець – кот-д’івуарець Жан-Морель Пое. Цього сезону в 6-и матчах чемпіонату нуль голів + нуль асистів. До чого тут білорусь? Пояснюю. А всі ці «голеадори» раніше грали в чемпіонаті білорусі, перші двоє в «Іслочі», останній за мінське «Динамо». І справді мали непогану результативність. Але, це називається – відчуйте різницю у рівнях чемпіонатів. Мабуть, тому цей африкансько-білоруський вектор в Україні не працює, а «Кривбас» має гірші здобутки, ніж колись.
«Карпати» – «Полісся».
У львівському матчі цікавою передумовою було простежити за розвтоком окремо взятої тенденції до відкритого, першим номером атакувального футболу, проголошеного очільником «Карпат» Владиславом Лупашком. Матч у Львові розпочався обнадійливо. Команди в блискавичному темпі обмінялися голами. Спочатку знову не обійшлось без лідера «Полісся» Олексія Гуцуляка, після його націленої флангової передачі влучно головою пробив Борис Крушинський. На що за хвилину таким же влучним ударом у кут воріт відповів львів’янин Денис Мірошниченко.
Як ти не будуй ігрову тактику і стратегію, але у будь-якому разі не обійтися без майстерних виконавці. У Житомирі їх підбір кращий. Вже в компенсований до першого тайму час знову в потрібний час в потрібному місці біля воріт опинився Гуцуляк, спрямувавши м’яч у ворота. Олексій забиває уже в п’ятому матчі поспіль.
У другому таймі «Карпати» докладали зусилля, щоб вирівняти ситуацію. Обом командам реалізувати весь свій потенціал заважала дощова погода. «Полісся» вже й не дуже прагнули мати територіальну перевагу, зробивши ставку на контратаки. І ця ставка зіграла. Знову ж таки, дякуючи індивідуальній майстерності. Олександр Назаренко свій рейд до воріт суперника завершив влучним ударом у дальній кут воріт. 7-й гол наразі кращого бомбардира нинішнього чемпіонату. Після закінчення матчу, керманич «Карпат» визнав, що майстерність вирішила у таких ключових моментах, які були сьогодні. Так, без неї ніяка тактика не спрацює.
Карпати пішли ще на один експеримен – зіграли в цьому матчі в новій своїй червоно-чорній формі. Поки що теж фарту не додало.

ВІДСТАЮЧІ

«Верес» – «Шахтар».
У цій парі в переслідувачі лідерів чемпіонату, звісно, записано в першу чергу «Шахтар». Маріно Пушич, головний тренер «Шахтаря», мабуть найбільш «позитивно» налаштований тренер з усіх його колег в УПЛ. З яким би результатом його команда не закінчила черговий матч, він завжди знайде підстави для позитива. Якщо вдалий підсумок, то це було фантастична гра, якщо не дуже, все одно – ми домінували, якісна гра, прикра помилка, невдалий збіг обставин тощо. Те саме було після матчу з «Вересом», де «гірники» вчергове втратили очки в чемпіонаті. До речі, статисти уже відмітили, що з такими втратами «Шахтар» уже давно не стартував у першості – 8 втрачених очок у 7 матчах.
До перерви команди не завдали жодного удару у площину воріт, тому логічно, що на відпочинок суперники вирушили з нулями на табло. У другому таймі «гірники» посилили тиск і це принесло дивіденди у вигляді пенальті, який, на відміну з матчем у Болоньї, Георгій Судаков реалізував. І після цього «Шахтар» більше атакував, але склалося враження, що «гірники» були впевнені, що одного голу їм цілком вистачить для підсумкової перемоги. І, зрештою, прогавили (знову питання до оборони) вихід Миколи Гайдучика «на побачення» з Дмитром Різником, з чим воротар «Шахтаря» впорався. Але атака господарів друм темпом закінчилася ударем Дмитра Кльоца, де голкіпер уже був безсилим. Спроби врятувати перемогу на останніх хвилинах успіху «Шахтарю» не принесли. Верес вдруге здобуває вольову нічию, поступаючись по ходу гри.
Варто пригадати, що і минулого чемпіонату в першому колі вдома «Верес» зіграв з «Шахтарем» – 1:1. І так само, поступаючись в рахунку. Традиція, однак, хоча в обох команд тоді були інші керманичі.
ЛНЗ – «Чорноморець».
Ще одна команда, яка виявляє амбітні плани на цей чемпіонат, втратила не передбачено очки. Хід матчу мав очікуваний характер. ЛНЗ володів ініціативою, «Чорноморець» зосередився на обороні. У неквапливому перебігу подій удача, зрештою, посміхнулася номінальним господарям, коли голкіпер одеситів парирував м’яч на гравця ЛНЗ. Френсіс Момо не схибив. Намагання черкасців у другому таймі збільшити свою перевагу не мали ефективного закінчення, що і закінчилося втратою двох очок. Гол у відповідь «Чорноморця» вийшов курйозним. Гравці ЛНЗ вирішили, що м’яч уже залишив межі поля на кутовий, одесити дограли епізод і Денис Янаков спокійно спрямував «шкіряний снаряд» у дев’ятку воріт суперника. Потім були тривалі суперечки, які не можуть ніяким чином відмінити «золоте» правило – гра триває доти, доки не прозвучить свисток головного арбітра, щоб там не було.
ЛНЗ вже 4-и матчі поспіль в чемпіонаті не може здобути перемогу. І в усіх цих матчах обов’язково пропускають. Так що, результат матчу з «Чорноморцем» можна назвати і закономірним. Принаймні з точки зору турнірної статистики.
Такими темпами важко буде розраховувати на високий результат.
«Зоря» – «Ворскла».
Зустрічалися дві команди, які мають потенціал досягати чогось вагомого, але яким бракує стабільності, як на турнірному шляху чемпіонату, так і в окремо взятих матчах. У зустрічі між собою, відносно рівному протистоянні, «Зоря» скористалася двома грубими помилками суперника під час розіграшів кутових: Пилипу Будківському не завадили впритул без перешкод «розстріляти» ворота, а Джордан виграв верхову боротьбу. «Зоря» таких помилок цього разу не припускалась, ось весь рецепт її успіху.
«Рух» – «Колос».
Львівська команда вже третій матч чемпіонату поспіль не може забити бодай один гол, хоча так само і не пропускає.
Якщо у визних матчах проти «Ворскли» і «Динамо» цей показник ще можна було сприймати, як задовільний, то в домашній зустрічі проти «Колоса», аж ніяк. І тут важко щось додати до загальної оцінки матчу керманича «Руха», про те що його команда була «беззубою» в атаці і не заслужила на перемогу.
У «Колоса» в останніх 3-х матчах чемпіонату одна перемога і дві нічиї, та значно покращений тепер настрій на перспективу.
«Оболонь» – «Інгулець».
Лобова зустріч найбільших наразі невдах УПЛ. Битва за першу перемогу в чемпіонаті. Можна говорити про прогалини у рівні майстерності гравців обох команд, але напруги в матчі не бракувало практично до фінального свистка. У цій боротьбі краще виглядала «Оболонь», яка у другому таймі таки перевела свою перевагу у забити м’ячі. «Інгулець» лише у компенсований час спромігся повернути собі надію на здобуті очки, але не більше. Перша перемога «Оболоні», яка дозволила помінятися місцями зі своїми візаві на самому дні таблиці.

Володимир СТАРИНСЬКИЙ