Збірна України. P.S.

Вчені говорять: негативний результат – це теж результат. Головне не тільки те, що сталося, а те, які будуть зроблені висновки. Ось цим ми маємо найретельнішим чином зайнятися. Тоді всі наші розчарування і втрати можуть для нас обернутися звитягами і успіхами.

Першим, хто це має зробити, безумовно, головний тренер наразі збірної України Сергій Ребров. І це не повинні бути крайнощі у якихось виправданнях і наріканнях на невезіння, чи навпаки «посипанням голови попелом» і голослівним «героїчним» взяттям всієї провини на себе. Це має бути грунтовний аналіз.
Маємо діяти за принципом – все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. А сильнішими ми мусимо ставати, це наочно показав останній Євро за участі української команди. Тепер головне питання як вдосконалюватися і які були помилки, що необхідно у майбутньому уникати.
Ось перша спроба розмірковувати над цими питаннями.

«НЕ ВСЕ ЗОЛОТО, ЩО БЛИЩИТЬ»

Перша проблема – неправильна оцінка нашого сучасного стану і статусу. У нас наразі не «золоте» покоління, яке найсильніше за весь час існування збірної, а покоління, яке має потенціал і перспективу таким стати. Тобто, якщо натяк на «блиск» якийсь може і є, але на «золото» поки що зовсім не схоже. Це принципове питання, де ми дозволили слабинку тішити свої амбіції і робити самовпевнені висновки. Ця самовпевненість, усіх без винятку (від вболівальників і журналістів до футболістів і тренерів збірної України), гадаю стала головною причиною нашої «безжальної» поразки із румунською командою і принципово загальної невдачі відбіркового турніру.
Румунія ретельно готувалася до протистояння з нами, а українські футболісти і тренери вийшли перемагати візаві на голому класі і вже напрацьованих схемах. А коли румуни, вивчивши досконало ці наші схеми і можливості, виставили нам на шляху стіну, ми не вигадали протягом матчу нічого кращого, як «битися безнадійно головою» у цю стіну. На план Б у нас не було і натяку. Найбільше що спромігся у перерві вкрай невдалого для нас матчу зі збірною Румунії (як з’ясувалося, вирішального у групі) Сергій Ребров, так це закликати своїх футболістів грати «агресивніше». І як це – «агресивніше», виникло у голові кожного із них питання, яке тренери не вирішили і не пояснили, тому футболісти мовчки вийшли на другий тайм і продовжували грати як і раніше.
Якщо узагальнювати в ігровому плані, як на мене, найбільшою проблемою збірної України виявилося нездатність, невміння, недопрацювання, назвіть як завгодно, контролювати перебіг гри і нав’язувати його супернику у потрібному собі руслі. Згадайте, перший тайм зі Словаччиною був як продовження матчу із Румунією, з тим самим результатом. Так, у другому таймі дещо додали, але на тлі того, що суперник почав відверто підсідати (у словаків на ключових позиціях досить багато вікових гравців). А, якби не підсіли? Це питання. Збірна Бельгії вийшла на матч з нами з головною метою – не програти, що гарантувало їм вихід до 1/8 фіналу. Для української команди гарантією успіху в групі була лише перемога. Але ми грали за бельгійським сценарієм, забувши, що «хто не ризикує, той не п’є шампанського». Лише наприкінці матчу до наших тренерів і далі гравців дійшло, що ми вилітаємо з Євро, але вже було пізно.

«НЕ ПІДМАЖЕШ – НЕ ПОЇДЕШ»

Можливо, знову ж таки, нам запаморичило голову численні передбачення, що збірна України не матиме великих проблем у виході з групи. А раз ми такі «круті», то чого даремно перейматися різноманіттям ходів і варіантів дій на футбольному полі, все буде по нашому.
Всі зазначені вище варіації тактики, стратегії гри, можливості перебігу подій на полі і способи потрібного для себе впливу на них відпрацьовуються на тренуваннях. Хоч 10 контрольних матчів проведи, само собою воно не з’явиться. Це входить в обов’язок тренерського штабу.
Сергій Станіславович Ребров – ще не топовий тренер, він тільки вчиться, принаймні як тренер збірної. Саме такого досвіду на рівні збірної у нього і його помічників по тренерському штабу ще не було. Тренувати клуб і тренувати збірну, це вам і в Одесі розкажуть, які дві великі різниці. Готувати в обмежені терміни національну команду до швидкоплинного топ-відповідального турніру зовсім не те, що готувати кілька місяців клуб до розтягнутого у часі і кількості матчів чемпіонату. Там по ходу тривалої дистанції можна щось підправити, щось змінити, щось додавати, чогось уникати. Тут, як на Євро-2024, кожен матч – все, або нічого. Тому вийшло – нічого.
У процесі підготовки до старту у Євро збірна України, як ніяка інша збірна, захопилася контрольними матчі. Як виявилося, щонайменше, останній з них був абсолютно зайвим. Для чого був матч зі збірною Молдови лише за 6 днів до старту на Євро-2024? Схожість її національної команди із сусідньою і близькою Румунією? Тільки не в футболі. Награвали основний склад? А чому не награвали цей склад зі значно серйознішим суперником, збірною Польщі, а використали цей поєдинок, щоб хоч так дати засвітитися у збірній футболістам, які відіграли на німецьких полях мінімум, або й взагалі потім весь турнір просиділи на лаві запасних. Нічого, Георгій Бущан, Валерій Бондар, Максим Таловєров, Сергій Сидорчук вибачили б, що їм не дали награтися у «синьо-жовтій» футболці. Може мета була – підняти собі настрій розгромною перемогою? Для такого «тріумфу» можна було зіграти з командою місцевої пожежної частини міста Вісбаден, де ми мали базуватися, не відходячи від місця.
У підсумку після матчу з Молдовою отримали додаткову дозу втоми, травму одного з ключових футболістів, Миколенка, втрачений для підготовки до Євро час і ніякого толку.
Якби ж це була лише моя думка, то таке, але доводилося чути від поважних фахівців, що третій контрольний матч збірної України напередодні старту Євро було непотрібною і нерозумною ідеєю. Здавалося, дрібниці. Ну, провели на один матч більше перед офіційними поєдинками, ніж суперники, але саме із таких дрібниць потім складається головний результат. Вам не здалося, що збірна України у матчах відбіркової групи виглядала важкуватою?
До речі, лише щодо суперників по групі. Румунія у підготовчий до чемпіонату Європи збір провела лише 2 матчі (останній – 7 червня), Словаччина – 2 матчі (останній – 9 червня), Бельгія – 2 матчі (останній – 8 червня).
Можна, звісно, тішити себе голими цифрами – у відбірковому турнірі Євро-2024 збірна України набрала рекордну для себе з усіх попередніх фіналів кількість очок у групі – 4 бали. Проблема у тому, що цифри мають різну принципову вагу. Четвірка у підсумковій позиції групи начисто знищила четвірку у графі здобутих очок.

«КАРАТИ НЕ МОЖНА МИЛУВАТИ»

Не будемо поспішати у фразі, винесеній в підзаголовок, ставити «кому», яка визначатиме її зміст. Це поки дещо побіжно думки переважно про командну гру збірної України на чемпіонаті Європи та її керманича Сергія Реброва.
Варто ще поговорити про окремих виконавців нашої збірної, бо від їхніх дій і можливостей на футбольному полі і складається власне ця командна гра. Настав час провести певну ретельну особову інвентаризацію. Щоб знати, що нам треба, потрібно чітко уяснити, що нам вже не треба. Але це тема вже іншої розмови, яка практично має торкнутися кожного футболіста збірної України. Інформації і підстав, якщо не для висновків, то принаймні для роздумів та оцінок за підсумками європейського турніру достатньо.
Повертаючись до тренерського штабу, хотілося б почути змістовний аналіз і висновки про наше перебування на Євро-2024 від Сергія Станіславовича. Він збагатився неоціненним тренерським досвідом на Єврофутбольному форумі. Тепер варто дізнатися, як він планує його враховувати і використовувати у майбутньому. Дуже хотілося б, щоб така відверта і публічна розмова відбулася.
Можна, звичайно, обмежитися обіцянками, що вже в наступних футбольних баталіях ми не на словах, а на ділі себе покажем з найкращого боку і потішимо вболівальників. але досвід ставить під сумнів те, що можливо досягнути видатних практичних результатів, без грунтовної і фахової теоретичної підготовки. Щоб не склалося так, що ми і надалі знов потягнемо за собою старі «граблі», на які ми так полюбляємо вчергове наступати.
А нові футбольні баталії для збірної України вже не за горами. За два місяці, 7 вересня, перший матч групового турніру Ліги націй зі збірною Албанії. Суперники у нас по групі серйозні – крім албанців, збірна Чехії і відкриття Євро-2024 команда Грузії. Всі є учасниками фінального турніру Євро-2024.

Роман СЛАВЕНКО