Чемпіонат Франції. Напередодні
Французький чемпіонат традиційно не відзначається наявністю «золотої» інтриги, адже немає сумнівів у тому, що перше місце без особливих проблем посяде зірковий ПСЖ.
Тотальне домінування паризького клубу фактично розпочалося у 2011 році, коли прийшли інвестори з Катару, які не шкодували грошей на свою «іграшку». Тому з сезону-2012/13 ПСЖ взяв вісім чемпіонських титулів, дозволивши собі розслабитися дві чі, чим скористалися «Монако» (2016/17) та «Лілль» (2020/21). За десять років командою керували п’ять тренерів (Карло Анчелотті, Лоран Блан, Унай Емері, Томас Тухель, Маурісіо Почеттіно), та нікому не вдалося дійти до вершини Ліги чемпіонів. Саме з цього приводу зазвичай змінювалися наставники, що відбулося й перед кампанією-2022/23, коли була зроблена ставка на Крістофа Галтьє.
Чому вибір було зроблено на користь цього відносно посереднього спеціаліста? Можливо, зазначений фактор і став визначальним – керівники захотіли після зіркових тренерів подивитися на успішність менш титулованого наставника… А якщо все ж говорити про трофеї Галтьє, то він з «Сент-Етьєном» у 2013 році взяв Кубок французької ліги, який тимчасово чи назавжди помер після сезону-2019/20. Це лише одне з двох досягнень у кар’єрі фахівця! А друга звитяга – це якраз перемога в чемпіонаті Франції з «Ліллем» у 2021 році, яка, немає сумнівів, залишається головним аргументом 55-річного француза.
Під нового тренера вдалося провести трансферну кампанію, але без фанатизму – усього на 90 мільйонів євро. За ці гроші вдалося взяти хавбека Вітінью з португальського «Порту», а також приїхали флангові захисники Нуну Мендеш («Спортинг», Португалія) та Норді Мукіеле («Лейпциг», Німеччина). Втрати паризької команди – це лише півзахисник Анхель Ді Марія, який безкоштовно пішов в італійський «Ювентус». Але не факт, що ПСЖ взагалі треба було посилюватись, коли в колективі є, приміром, Пабло Сарабія, Мауро Ікарді, Кіліан Мбаппе, Ліонель Мессі та Неймар. І це лише про атаку мова йде, а в інших лініях вибір у Галтьє теж широкий. А став він ще ширшим, адже вдалося придбати трьох згаданих новобранців.
Головних претендентів на «срібло» у Франції декілька, якщо звертати увагу на думку букмекерів, але все ж треба надати перевагу «Марселю», який влітку узяв сімох нових виконавців, сплативши у сумі близько 60 мільйонів євро. Звісно, мова йде не про зірок першої величини, але воротар Пау Лопес, півзахисники Маттео Гендузі, Ченгіз Юндер, а також форварди Луїс Суарес та Аркадіуш Мілік – це хороша бригада. До речі, Луїс Суарес – це не відомий уругваєць, який останні вісім років грав у Іспанії за «Барселону» і «Атлетіко». Той 35-річний форвард нещодавно поїхав у рідну країну, де став гравцем «Насьоналя». Саме там почалася кар’єра хлопця, який відомий не лише вмінням забивати м’ячі, але й схильністю до кусання суперників на футбольному полі.
А Луїс Суарес, про якого йде мова в «Марселі», прийшов з іспанської «Гранади», маючи у доробку чотири гри за національну збірну Колумбії. У попередньому сезоні нападник провів 37 матчів в ЛаЛізі, запам’ятавшись непоганою результативністю: вісім голів і чотири результативні передачі. Набрати такі показники у складі пересічної «Гранади» – це хороший знак для 24-річного футболіста.
А українців у Лізі 1 немає? На жаль, ні. Половину попереднього сезону Данило Ігнатенко грав за «Бордо» на права оренди, а в липні французький колектив викупив контракт півзахисника «Шахтаря» за 1 мільйон євро. Однак жирондинці за підсумками кампанії-2021/22 опустилися у другий дивізіон, тому саме на такому рівні буде грати наш футболіст. Треба згадати ще й клуб «Труа», який за підсумками минулої першості зберіг місце в Лізі 1. У цю команду влітку 2021 року перейшов Микола Кухаревич, який раніше грав за «Рух». Однак з «Труа» довелося одразу піти в бельгійський «Левен» на правах оренди, яка розрахована до середини наступного року. У попередньому сезоні за «Левен» українець грав мало – лише сім матчів в чемпіонаті і Кубку без результативних дій.
Залишилося сказати кілька слів про анонсовану унікальність французької першості… Саме цей чемпіонат букмекери вважають найменш цікавим з точки зору чемпіонської суперечки, про що говорить паризький коефіцієнт 1,12. В інших європейських чемпіонатах жодна команда не має настільки вагомих шансів на підсумковий тріумф.
Володимир СІРИЙ